Читать курсовая по географии, экономической географии: "Фізико-географічна характеристика національного природного парку "Синевир"" Страница 5

(Назад) (Cкачать работу)

На території НПП «Синевир» розташоване знамените Синевирське озеро, або як його ще називають «Морське око» (рис.3).

Рис. 3. Синевирське озеро Цю другу назву Синевирське озеро одержало за глибину водойми. Дзеркало озера розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря. В центрі озера ніби велика зіниця, знаходиться піщаний острівок, який тільки у весняні паводки скривається під водою. Площа водойми не велика і дорівнює 7 гектарів, але вода її на диво прозора. Навіть у самому найглибшому місці озера, рівному 20 метрів, в сонячний день видно камінисте дно, видно як бороздить водну глибінь озірна форель. Середня глибина озера 15 метрів. Воно утворилось в результаті гірського обвалу, або землетрусу , який закрив глибоку улоговину камінням. Про це говорить той факт, що нижче дзеркала, приблизно в 100 метрах від берега, озірна вода з шумом проривається крізь каміння, утворюючи гірський потічок, який теж називається «Озеро» [60].

Грунтові води на території досліджуючого району в основному залігають глибоко і на процес ґрунтоутворення впливають слабо.

Із викладеного видно, що гідрологічні умови безпосередньо впливають на характер ґрунтоутворення і властивості грунтів, а це в свою чергу впливає на стан флори.

національний парк природний синевир геологічний

Ґрунтовий покрив на території парку різноманітний, проте ґрунтоутворення проходить за буроземним типом, й усі ґрунти мають кислу реакцію (рН 5,6).

Національний парк знаходиться у межах Вододільно-Верховинської області Карпат (Горганах). Природні умови парку є типовими для Горган - одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену. Навіть важко уявити собі, що ця місцевість у межах Вододільно-Верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ландшафти: низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими грунтами грунтами, і середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф'яно-буроземними ґрунтами [45].

Ґрунтовий покрив визначається географічними і кліматичними особливостями району досліджень. В горах у межах субальпійського і альпійського поясів (в смузі полонин на крутих і уривистих схилах та на гострих вершинах) в результаті інтенсивних процесів ерозії, ґрунтовий покрив зовсім або майже відсутній.

В горах у межах лісового поясу, ґрунтовий покрив сформований на глубокому шарі елювіально-делювіальних відкладів.

Характерною особливістю ґрунтів під хвойними і мішаними лісами Карпат є значний вміст у них гумусу. Запас гумусу в ґрунтах хвойних лісів порівняно високий. В ґрунтовому шарі 0-50 см міститься близько 200 т/га, а в шарі 0-100 см - майже 250 т/га. За механічним складом ґрунти хвойних насаджень різноманітні - від супісковатих легких суглинків до легких глин. В легко і середньо-суглинистих відмінах помітно переважає фракція піску, (35-40% і 15-30%) і крупного пилу (20-30% і 15-20%). Провідну роль в процесі ґрунтоутворення відіграє підстилка. Вплив

Похожие работы