Читать курсовая по географии, экономической географии: "Фізико-географічна характеристика національного природного парку "Синевир"" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

неогена. В кінці оліоцена і на початку міоцена вся зона Карпатської геосинкліпалі покидається морем і перетворюється в стійко-висхідну область континентальної денудації. В результаті посилюючих процесів денудації і одночасної водної ерозії утворилась гірська група хребтів Приводороздільних Горган.

Парк знаходиться в межах Силезької (Кросненської) тектонічної зони. У верхній течії ріки Ріка відслонені найстарші відклади (нижня крейда), представлені мергелями і мергелевидними аргілітами. Палеогенові відклади складені переважно породами олігоцену. Наймолодші четвертинні відклади на території парку - флювіогляціальні, вони утворюють конуси виносу на схилах долин та окремі ділянки річкових терас [57].

Рельєф території НПП «Синевир» долиною річки Теребля ділиться на два нерівних гірських масиви: західних і східний. Обидва масиви представляють собою систему хребтів. Хребти на всім протязі - звивисті, є багато відрогів різної степені величини, які утворюють хребти другого і третього порядку. Хребти закінчуються гострими вершинами, внаслідок чого утворюється сильновиражений мезорельєф.

Основними вершинами західного гірського масиву являється гора Великий Горган (1438 метрів над рівнем моря), Малий Горган (1365 м н.р.м.), Клева (1228 м н.р.м.), Озірна (1495 м н.р.м.), Тяпиш (1548 м н.р.м.).

Вершини східного масиву гора Болотняк (м н.р.м.), Попадя (1452 м н.р.м.), Канч (1578 м н.р.м.), Секул (1389 м н.р.м.), Буковина (1112 м н.р.м.), Кругла Млака (1242 м н.р.м.), Дарвайка (1502 м н.р.м.), Стримба (1717 м н.р.м.), Негровець (1707 м н.р.м.), Барвінок (1461 м н.р.м.) [50].

Максимальна висота в НПП «Синевир», до якої піднімається границя лісу 1510 м н.р.м., мінімальна 530 м н.р.м. Схили мають переважно пологу форму, а гострі вершини більшості хребтів вирівняні широкі. Максимальна крутизна схилів досягає 20-25 °, середня - 15 °, мінімальна - 4°.

Решта території західного і східного гірського масивів більш припіднята. Переважають випуклі схили крутизною 25-30°. Максимальна крутизна схилів 40-45°, мінімальна 10-15°. Вони сильно зрізані в поперечному напрямку гірськими потоками [8].

3. Клімат

Територія парку розміщена в чотирьох вертикальних кліматичних зонах - помірній, прохолодній, помірно-холодній та холодній. Клімат на території парку змінюється від помірно-вологого в долинах до холодно-вологого у високогір’ї. Теплий період року характеризується частими зливами, майже щороку восени і навесні виникають сильні повені, іноді навіть катастрофічні, взимку часто спостерігаються сильні снігопади.

Клімат району досліджень має специфічні особливості гірської зони, тобто, характеризується наявністю вертикальної зональності. Найхолодніший місяць - січень, а найтепліший - липень [3]. Однак, так буває не кожного року. В.А. Анучин відмічав, що в Закарпатті дуже часто спостерігаються значні коливання, як температури, так і опадів від місяця до місяця, від року до року.

Протягом року над територією парку переважають повітряні маси помірних широт. В передгір’ях і горах найчастіше дують гірсько-долинні вітри, а вище 1000 м панує західний перенос повітря. Взимку по зниженнях річкових долин проникають північні вітри. В цю ж пору холодне повітря часто опускається з гір на рівнину у вигляді північних і північно-східних вітрів [1]. На території області чітко виділяються пори року. Кожна з яких має свої


Интересная статья: Основы написания курсовой работы