приватної власності на землю. Підвищилася продуктивність праці, збільшилося виробництво сільськогосподарської продукції. Селянство повірило в незворотність земельної реформи, оскільки відчувало різнобічну державну підтримку: організаційну, матеріальну, фінансову, консультативну. На жаль, розраховані на 20 років перетворення земельних відносин в аграрній сфері були перервані через десять років від їхнього початку, причому в мирних умовах вони відбувалися лише сім років.
Лютнева революція 1917 р. не вирішила земельного питання. Навпаки, воно ще більше загострювалося. У червні 1917 р. Тимчасовий уряд скасував столипінську програму аграрної реформи. Замість неї була висунута ідея нової аграрної реформи, яка б враховувала ситуацію та розклад політичних сил на той період.
Основними положеннями реформи було:
-трудове селянське господарство повинне стати основою аграрного будівництва Росії і йому мають бути передані всі землі;
-передача земель мала здійснюватися на основі державного плану земельного устрою, розробленого з урахуванням побутових та економічних особливостей окремих районів країни. Право й порядок одержання селянами земель були встановлені Декретом про землю 8 листопада 1917 р. та селянським наказом, складеним на основі 242 місцевих селянських наказів. Декретом скасовувалася приватна власність на землю, а це означало, що вона не могла відчужуватися ніяким способом, у тому числі купівлею-продажем, орендою і заставою. Селяни одержали в користування землю, яка стала повністю державною власністю. Таким чином, відбулося примусове вилучення державою земель, що перебували в приватній власності, причому спочатку поміщицьких, а згодом і земель, які перебували у приватній власності селян, насамперед заможних, так званих куркулів.
У подальшому земельна політика радянського уряду України виходила з ідей, сформульованих у Положенні про соціалістичне землевпорядкування і про заходи переходу до соціалістичного землеробства, обговореного та схваленого 20 лютого 1919 р. У цьому законодавчому акті націоналізація землі отримала найчіткіше і завершене правове оформлення, де першою статтею скасовувалася приватна власність на землю і вся земля в межах УРСР вважалася єдиним державним фондом.
Створення такого єдиного суспільного господарства означало організацію сільського господарства на соціалістичних засадах із переходом від одноосібних форм землекористування до товариських-радянських комун і товариств суспільного обробітку землі. Такий напрям земельної реформи здійснювався шляхом землеустрою, який був основним методом управлінських дій держави з реалізації тодішньої земельної політики.
Важливою віхою в земельних відносинах стала Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., яка проголосила, що земля є власністю українського народу У березні 1992 року Верховна Рада України прийняла прогресивний на той час Земельний кодекс і Постанову «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі» [8]. Прийняття цих актів дозволило почати процеси роздержавлення, паювання і приватизації землі в аграрних підприємствах. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» [9] надав можливість безоплатно передавати у приватну власність
Похожие работы
Тема: Оподаткування доходів фізичних осіб від купівлі-продажу земельних ділянок: українські реалії та зарубіжний досвід |
Предмет/Тип: Бухучет, управленч.учет (Реферат) |
Тема: Оподаткування доходів фізичних осіб. Спрощена система оподаткування суб |
Предмет/Тип: Финансы, деньги, кредит (Реферат) |
Тема: Оренда земельних ділянок |
Предмет/Тип: Основы права (Контрольная работа) |
Тема: Необхідність проведення земельних реформ |
Предмет/Тип: Основы права (Реферат) |
Тема: Екологічна експертиза земельних ресурсів |
Предмет/Тип: Экология (Курсовая работа (т)) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы