- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя »
продуктивних земель. З початку VIІ ст. значного поширення набули трипільні сівозміни. У системі управління земельними ресурсами протягом V-VII ст. значна увага приділялась формуванню сільських територіальних громад під назвою «верв». Такі громади являли собою сукупність самостійних родин - дворищ, об’єднаних сусідством та економічними зв’язками. Земельні відносини того часу характеризувалися поступовим утвердженням довічного спадкоємного володіння землею, яке давало право користуватися нею на власний розсуд, без права продажу і передачі в оренду. У системі управління земельними відносинами почала формуватися система сплати податку за використання земель[2, с.302-304].
За часів Давньої Русі поступово відбувалася заміна патріархальної родової громади сільською або так званою сусідською територіальною громадою. Її члени вже були пов’язані між собою не родинними відносинами, як раніше, а господарсько-територіальними. Виробництво тут здійснювалось окремими дворами, а двір користувався землею громади. Ліси, вигони та водопої перебували у спільному володінні, а орні землі розподілялися між господарствами (дворами) й поступово переходили у власність двору (сім’ї). В основі відносин між людьми, у процесі використання земель лежало давнє звичаєве право. Проте розвиток феодальних відносин, прийняття християнства і культурне зближення з Візантією зумовили запозичення візантійського права. На цей час припадає створення першої редакції «Правди Руської», яку започаткував Ярослав Мудрий. У центрі уваги цього документа були питання про власність на землю і майно, відносини між правителями і підданими, соціальний статус окремих категорій населення. Важливою складовою в системі управління земельними ресурсами на території Київської Русі був розвиток існуючих і створення нових міст, сіл і хуторів.
У системі управління земельними ресурсами надзвичайно важливе місце належало справлянню податку за використання землі. Економічною основою оподаткування був розмір селянського землекористування. Податок справлявся від «плуга», що був прирівняний до 15 га землі. У тих випадках, коли землекористування за своїм розміром складало меншу площу, одиницею оподаткування виступало «рало». На основі родинних зв’язків окремі господарства («дими») об’єднувалися в дворища по 10-15 димів. Останні входили до складу громади, яку очолював староста. Крім земельних ділянок індивідуального користування (димів), у громаді були неподільні угіддя, якими користувалися всі її члени.
На історичному шляху розвитку суспільства феодалізація общинних земель призвела до трансформації данини у феодальну ренту у формі відробітків. Але в процесі розвитку продуктивних сил держави з’ясувалось, що ця форма оподаткування мала обмежений характер у господарській еволюції держави. На заміну їй прийшла грошова рента, яка у ХІІ-ХІІІ ст. поширилась по всій Русі. У системі управління земельними ресурсами важливе значення приділялося структурі земельних, у тому числі сільськогосподарських угідь, розглядалися питання стосовно розв’язання земельних і майнових спорів, складання проектів організації території, картографічного забезпечення.
Із втратою державності Україна впродовж кількох століть перебувала під управлінням Литви та Польщі.
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Тема: Оподаткування доходів фізичних осіб. Спрощена система оподаткування суб |
Предмет/Тип: Финансы, деньги, кредит (Реферат) |
Тема: Оподаткування підприємств |
Предмет/Тип: Финансы, деньги, кредит (Учебное пособие) |
Тема: Оподаткування підприємства |
Предмет/Тип: Эктеория (Курсовая работа (т)) |
Тема: Ставка оподаткування |
Предмет/Тип: Бухучет, управленч.учет (Реферат) |
Тема: Основи оподаткування |
Предмет/Тип: Финансы, деньги, кредит (Книга / Учебник) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы