(Назад)
(Cкачать работу)простір країни Піренейського півострова: Іспанія й Португалія приєдналися до ЄЕС тільки в 1986 р.
В 1995р. відбулося ще одне розширення Євросоюзу, у нього вступили Швеція, Фінляндія й Австрія. Ці країни вже давно відповідали рівню ЄС по своїх макроекономічних показниках, але не приєднувалися до нього через політику нейтралітету [42].
Таким чином, можна визначити три етапи розширення ЄС, які фактично співпадають з домінуванням в ЄС трьох основних теоретичних підходів щодо європейської інтеграції.
Мова йде про розширення в 70-ті роки та домінування міжурядового, або реалістського підходу до європейської інтеграції. Розширення 80-х років співпало, в свою чергу, з ревізією неофункціоналістських підходів та їх прагненням пояснити кризові явища інтеграції, як якісний скачок до більш складних форм інтеграції. Розширення 90-х років викликало до життя та активізувало такі євроінтеграційні моделі та концепції, як “міцне ядро”, “концентричні кола”, “багатошвидкісна Європа”, “Європа різних швидкостей”.
Юридична основа існування Євросоюзу закладена рядом найважливіших угод. По-перше, це Паризький договір 1951 р., що послужив піонерним документом євроінтеграції й створив ЕОУС.
По-друге, Римський договір 1957р., про який вже було сказано. По-третє, Єдиний європейський акт 1986 р. По-четверте, Маастрихтські угоди 1992 р., які перетворили економічний союз європейських країн у політичний і трансформували ЄЕС у ЄС.
В-п'ятих, Амстердамський договір 1997 р. І, нарешті, у шостих, це договір Ніцци, підписаний в 2001 р.
В-сьомих Договір реформування або Лісабонська угода (Маастріхська угода, Угода про Європейський Союз, Угода про функціонування Європейського Союзу) — нова базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу. Новий договір призваний замінити європейську конституцію, прийняття якої практично провалилося. Угода містить положення про інституційну реформу в Євросоюзі. Передбачається створення посади Президента ЄС, який обиратиметься на 2,5 років і презентуватиме ЄС на міжнародних заходах. Договір містить положення про скорочення кількості єврокомісарів і депутатів Європарламенту.
Європейські керівні інституції отримають більшу повноту влади у вирішенні загальних питань. До них відносять безпеку, боротьбу зі зміною клімату та міграційні проблеми. Всі дипломатичні функції опиняться в руках верховного представника Євросоюзу з зовнішньої політики.
Формально новий договір не є конституцією— у ньому немає згадки про гімн чи прапор. Але документ зберіг всі ключові постанови про реформи, що були в первинному документі— євроконституції. Договір повинен допомогти врегулювати кризу, що почалася в 2005 році, після того, як Франція та Нідерланди на своїх національних референдумах не підтримали європейську Конституцію. Для введення в дію нової Лісабонської Угоди провести референдум планує лише Ірландія.
Офіційне підписання Лісабонської Угоди сталось 13 грудня 2007 року, після чого документ повинен бути ратифікований національними парламентами 27 держав Євросоюзу.
Базові принципи сучасного механізму розширення, які знайшли своє відображення в угодах про вступ до ЄС, були розроблені та впроваджені саме в період першого розширення, серед яких:
першочергове обговорення умов та
Похожие работы
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы