Читать курсовая по международному праву: "Проблема розширення Європейського Союзу на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексний аналіз феномену розширення ЄС, його витоків, особливостей, суперечностей та геостратегічних наслідків.

Для досягнення визначеної мети необхідно реалізувати наступні завдання:

окреслити історію створення та призначення ЄС;проаналізувати еволюцію стратегічних напрямків європейської інтеграції в контексті взаємозалежності процесів поглиблення та розширення;окреслити етапи розширення, виявити їхні рушійні сили, закономірності;виявити основні передумови, історико-політичне значення та геостратегічні наслідки розширення ЄС на схід;дослідити значення розширення та його вплив на формування і перспективи розвитку нової стратегії відносин ЄС з Україною та Росією.

Об'єктом дослідження є сєвропейські інтеграційні процеси та чинники, що впливають на еволюцію політики Європейського Союзу.

Предметом дослідження є політика розширення Європейського Союзу на Схід.

Методи дослідження. Методологічною основою комплексного дослідження є системний підхід та геополітичний аналіз, за допомогою яких здійснено дослідження європейського регіонального середовища, що інтегрується.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання в науковій діяльності студентів, при вивченні курсів «Міжнародні відносини», «Політологія», «Всесвітня історія» та ін. Також матеріали дослідження можуть стати в нагоді студентам при написанні курсових, наукових, дипломних робіт дотичних до даної проблематики.

Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (49 найменувань), додатків. Розділ 1. Європейський Союз: передумови створенная, основні цілі та завдання

європейський союз міжнародний партнерство

Європейський Союз (ЄС) — співтовариство демократичних країн Європи, що добровільно пожертвували частиною свого суверенітету для більш тісної інтеграції. Особливо підкреслюється, що Євросоюз — не федеративне або конфедеративне утворення, що у майбутньому розраховує замінити існуючі нині держави у вигляді чогось, схожого на «Сполучені Штати Європи», але це більше, ніж звичайне інтеграційне угруповання з порівняно вузькими цілями. Держави — члени ЄС створили за колективною домовленістю загальні європейські установи, які рік у рік стають усе більше впливовими й на які покладають всі більші повноваження.

Маастрихтські угоди 1992 р. декларують принцип додатковості інститутів Євросоюзу. Це означає, що європейські установи починають працювати тільки в тих випадках, коли їхня дія є більш ефективною на рівні ЄС, ніж на національному або місцевому рівнях. Цей принцип гарантує, що ЄС не буде зайво втручатися в повсякденне життя громадян вхідних у нього держав [44].

Якщо розглядати ЄС як державне утворення (а у такого підходу досить багато прихильників), то воно потрапить у число самих великих і потужних держав сучасного світу. За чисельністю населення (453млн чол. до кінця 2004 року) Євросоюз посідав третє місце у світі після Китаю й Індії. За розмірами території — майже 4

Похожие работы