Читать реферат по предпринимательству: "Економічна ефективність використання трансгенних рослин" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

біотехнологічної трансформації організмів. Створення відкритого ринку насіння зумовило другу хвилю злиттів і придбавань хімічними компаніями насінницьких фірм, проникнення капіталу до сектора виробництва насіння. Десять найбільших компаній при цьому посіли провідні місця не лише в галузі виробництва і реалізації пестицидів, а й у виробництві насіння (за даними продажів насіння у 2000 р., млн дол.): “Дюпон” (США) — 1850; “Монсанто” (США) — 1700; “Сингента” (Швейцарія) — 947; “Лімаграйн” (Франція) — 700; “Пульсар/Семініс, ЕЛМ” (Мексика) — 531; “Адванта” (Велика Британія і Голландія) — 416; “Саката” (Японія) — 349; “КВС АГ” (Німеччина) — 355; “Дау Агросайенсіс” (США) — 350; “Дельта енд Пайн Ленд” (США) — 300. Світовий сільськогосподарський ринок формують переважно приватні фермерські господарства, на які й орієнтується організаційно-економічна стратегія біотехнологічних фірм як на головних потенційних споживачів ГМР. Насіння ГМР легко вписується в ринок насіння, що склався. Для ГМР, стійких до гербіцидів, розроблено ринкову концепцію “технологічного пакета”. Біотехнологічні фірми пропонують фермерові технологію ГМР, насіння та необхідні гербіциди. Такий “комбінований маркетинг” регулює ціни на насіння й пестициди, використовує ті самі канали для їхньої реалізації. Реалізуючи пакет, біотехнологічні компанії визначають “технологічну ціну”. Така система автоматично дотримується права інтелектуальної власності і патентного права. Перший внесок за науково-технічне досягнення сплачують насінницькі фірми біотехнологічним компаніям, а самі згодом окуповують затрати, реалізуючи насіння безпосередньо або через проміжні структури фермерам. У результаті з розвитком біотехнології посилюється зв’язок фермерів, насінницьких фірм і великих мультинаціональних світових хімічних та біотехнологічних компаній, назагал у світі зміцнюється процес вертикальної інтеграції і наступної консолідації світового агропромислового сектора. У США, Канаді та Аргентині адаптація ГМР фермерами пов’язана з економічністю освоєння передусім сортів сої, стійкої до гербіцидів, і кукурудзи — до шкідників. Додаткові затрати на насіння компенсуються економією на пестицидах і додатковим урожаєм. Найширше вирощують ГМР у США. Так, Bt-кукурудза 2000 р. охоплювала тут 22% посівних площ (32 млн га), валову продукцію оцінювали у 18 млрд дол. США (20% виробленої продукції рослинництва). На корм худобі й птиці використовували 60% урожаю на харчування, насіння і промислову переробку (у тому числі підсолоджувачі, спирт і крохмаль) — 19%, на експорт — 21%. Агентством з охорони навколишнього середовища зареєстровано 5 трансгенних сортів кукурудзи, стійкої до стеблового метелика: 176 (Novartis Seed, Mycogen Seeds, Bt11 (Northrup King/Novartis Seeds), Mon 810 (Monsanto), DBT 418 (Decalb Genetics), CBH 351 (Aventis). Ефективність їх застосування залежить від рівня поширення шкідників і небезпеки втрат урожаю. Останні коливаються від 838 до 7620 тис. т на рік (за даними за 1993–1999 рр.). У середньому додатковий урожай при вирощуванні стійких до стеблового метелика ГМ-сортів становив 7,62 ц/га у 1997 р., 2,67 — у 1998 р. і 2,1 ц/га — у 1999 р.. За додаткової ціни трансгенного насіння 25 дол./га в 1997 і 1998 рр. і 20 дол./га у 1999 р, ціни 1 ц зерна в 1997 р. — 9,57 дол., 1998 р. — 7,68 і 1999 р. — 7,48 дол. середній дохід на 1 га становив у 1997 р. — 45 дол., 1998 р. — 4,53 і 1999 р.— 4,33 дол. Окрім того,