Читать поиск информации по психологии: "Методи психосемантики в дослідженні соціальних уявлень" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Пошукова робота:

Методи психосемантики в дослідженні соціальних уявлень Історія соціальної психології свідчить: виникнення і розвиток нових теорій відповідає, як правило, значним соціокультурним змінам. Основна тенденція розвитку сучасного суспільства – глобалізація. Тому розвиток соціальної психології бачиться як розвиток науки інтегративної, що поєднує у собі досягнення як різних соціально-психологічних шкіл, так і здобутки інших дисциплін. Мета сучасної соціальної психології – визначити спільне для всіх людей, розкрити закономірності, втілені у конкретні соціокультурні форми.

Російський психолог П. Шихирєв, розглядаючи перспективи соціальної психології, доходить висновку, що генеральний напрям її розвитку – дослідження взаємодії індивіда і суспільства як єдиного організму. Він вважає, що такі дослідження мають виконуватися на рівні реальності, детермінованої загальнолюдськими цінностями, що надають сенс існуванню і поведінці людини в її взаємодіях з іншими людьми, оточуючим світом і собою. Соціальна взаємодія – це зв’язок соціальних суб’єктів (індивідуальних і колективних), що психологічно реалізується в ставленні до себе, одне до одного і до дійсності [9]. Визнання за духовністю системоутворюючої якості соціальної взаємодії дозволить перейти до формування якісно нових моделей людини, суспільства та їх стосунків. П. Шихирєв зазначає, що соціальна якість розгортається в процесі обміну в системі суб’єкт-суб’єктних і суб’єкт-об’єктних взаємодій і ставлення до них. Відповідно він визначає предмет соціальної психології “як дослідження ставлення (оцінки) до відносин (зв’язку)” [9, с. 387]. Тобто насамперед слід вивчати процеси виникнення, функціонування та відмирання форм об’єктивації ціннісного ставлення у соціальному обміні, в реальній життєдіяльності.

Який же об’єкт дозволяє дослідити взаємодії особистості, групи і суспільства як єдиного організму? Таким об’єктом є образ. Образ – це форма існування ціннісного ставлення; об’єктивоване переживання; матеріал, з якого створюється групова і суспільна ідеологія. Тому не випадково в останні роки з’явилося чимало праць, присвячених дослідженню соціальної ідентичності. Адже ідентичність – це ціннісне переживання своєї унікальності, подане в “Я”- або “Ми”- образах.

Особливо актуальна проблема ідентичності для пострадянського суспільства. Руйнація цілісної системи цінностей і порушення рівноваги в балансі між групами як елементами соціальної системи спричинили кризу ідентичності. Старі соціокультурні ідентифікації мають поступитися місцем новим. Люди змушені шукати нові духовні орієнтири для усвідомлення свого місця у мінливому соціумі, зв’язків з державою і навколишнім середовищем.

Соціальна нестабільність актуалізує потребу в соціальних зв’язках – солідарності, ідентичності, належності до групи. Особистість прагне визначити певні соціальні та психологічні межі свого існування, щоб підсилити свою стабільність. Для цього вона виходить за межі власного „Я” (індивідуальна ідентичність) і ототожнює себе з якоюсь спільнотою чи групою. У кризовому суспільстві саме етнічна ідентичність спроможна забезпечити людині відчуття безпеки і позитивної ідентичності. На етнічну ідентичність, як вид ідентичності

Похожие работы