Читать курсовая по биологии: "Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Наша увага зосереджена на деяких представниках другого класу лишайників. ІII. ФІЗІОЛОГІЧНІ І ЕКОЛОГІЧНІОСОБЛИВОСТІ ЛИШАЙНИКІВ

1. СПОСОБИ ЖИВЛЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ

Лишайники представляють для фізіологічних досліджень складний об'єкт, оскільки складаються з двох фізіологічно протилежних компонентів — гетеротрофного гриба і автотрофної водорості. Тому доводиться спочатку окремо вивчати життєдіяльність міко- та фікобіонту, що робиться за допомогою культур, а потім життя лишайника як цілісного організму. Зрозуміло, що така потрійна фізіологія — важкий шлях дослідження, і не дивно, що в життєдіяльності лишайників криється ще багато загадкового. Проте загальні закономірності їх обміну речовин все ж таки з'ясовані.

Досить багато досліджень присвячено процесу фотосинтезу у лишайників. Оскільки лише невелика частина їх слані (5-10% об'єму) утворена водорістю, яка є єдиним джерелом постачання органічними речовинами, встає суттєве питання про інтенсивність фотосинтезу в лишайниках.

Як показали вимірювання, інтенсивність фотосинтезу у лишайників набагато нижча, ніж у вищих автотрофних рослин. Процес фотосинтезу у лишайників залежить від багатьох екологічних чинників (освітленння, температури, вологості та ін.).

Температурний оптимум фотосинтезу для більшості лишайників знаходиться в межах від +10 до +25 С°, однак вони мають здатність поглинати вуглекислоту і при вищій (до +35 С°) та нижчій температурі (навіть до -25 С°). Особливо притаманною для лишайників є здатність асимілювати СО2 при низькій температурі.

Лишайники мають здатність дуже швидко засвоювати вологу ( із дощу, снігу, туману, роси і ін.), але пасивно всією поверхнею свого тіла і частково ризоїдами нижньої сторони. Поглинання води є простим фізичним процесом, або простою дифузією, аналогічно, як вбирання води фільтрувальним папером. При поглинанні води слань лишайників збільшуються в об’ємі до 100-300% в перерахунку на суху масу тіла, а деякі слизисті лишайники (коллеми, лептогіуми та ін.) навіть до 800-3900%.

Мінімальний вміст води в лишайниках в природних умовах складає приблизно 2-15% від сухої маси. Є спостереження, що багато лишайників активніше фотосинтезують у ранішні й вечірні години, і що фотосинтез продовжується у них і взимку, а у надґрунтових форм навіть під нетовстим сніговим покривом.

З фотосинтетичною діяльністю безпосередньо зв'язане дихання лишайників. В цілому процеси дихання у лишайників мають ті ж самі закономірності, що й інші автотрофні рослини, однак вони мають деякі особливості. Основна із них - низька інтенсивність дихання. З іншого боку, для лишайників характерна висока стійкість дихання до посухи і низької температури. Це можна вважати пристосуванням до життя в екстремальних умовах - полярно-арктичних пустелях, з одного боку, і справжніх пустелях, з іншого боку. 2. ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЛИШАЙНИКІВ.

До складу лишайників входить багато хімічних сполук і мінеральних речовин. Всі їх метаболіти можна розділити на дві великі групи - первинні і вторинні. До первинних належать ті сполуки, які безпосередньо беруть участь в клітинному обміні речовин; з них побудовано тіло лишайників. До вторинних метаболітів належать кінцеві продукти обміну речовин, розташовані звичайно на стінках

Похожие работы