Читать курсовая по биологии: "Лишайники та людина: Минуле, сьогодення та майбутнє" Страница 18

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

зеленувато – або солом’яно - жовтих прямостоячих кущів до 6см у висоту. Лопасті плоскі або злегка зігнуті в грудочки, 2-6 см довжиною і 3-10 мм шириною, сітчасто – зморшкуваті.Розповсюджені по всій Арктиці, і в північних районах тайги. Кормовий лишайник для північних оленів. Містить антибіотик - уснінову кислоту.

Додаток 5.

Найбільш типовим для північних областей є вид кладонія альпійська (Cladonia alpestris), що покриває обширну територію тундри, лісотундри і лісової зони, часто у вигляді суцільних килимів. Представники групи кладоніїнерідко називаються також оленячим мохом. Кущисті види досить схожі між собою на вигляд і представляють світло - сірі, іноді майже білі рослини до 15—20 см у висоту. Вони складаються з сильно розгалужених порожнистих усередині стеблинок. Кладонію використовували як додатковий корм для худоби, застосовували для приготування деяких сортів мармеладу. Слань містить уснінову кислоту.

Додаток 6.

Представники групи кладоній нерідко називаються також ‘оленячим мохом’.

    Кладонія оленяча (Cladonia rangiferina) Кладонія лісова (Cladonia sylvatica)

(див. кладонія альпійська). Додаток 7.

Слань евернії сливової vernia prunastri), яка має назву дубового моху, кущиста, м’яка, складається з ніжних плоских лопастей, які краєм завертаються на нижню сторону. Верхня сторона зеленувата або сірувата, нижня – трохи світліша. Проростає на корі дерев, зрідка – на грунті в північних та помірних областях, здебільшого Європейської частини. Кормова цінність лишайника визначається високим вмістом вуглеводів, які добре перетравлюються і засвоюються оленями.

Ароматична речовина резиноїд, одержана з евернії, використовується як компонент для деяких сортів жіночих парфумів. Слань містить уснінову кислоту, яка застосовується в хірургічній практиці для лікування свіжих післяопераційних ран, трофічних виразок, гнійних запалень м'яких тканин, остеомієлітів, при пластичних операціях, для лікування опіків.


Интересная статья: Основы написания курсовой работы