Читать курсовая по политологии: "Джерела права" Страница 1


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

«Джерела права» Виконав:

Патрелюк Дмитро Андрійович м.Київ

Зміст

Вступ ___________________________________________________3

    Плюралізм підходів до визначення понять „форма права” та „джерело права”_________________________________________4

    Різновиди форм права_____________________________________15

    Нормативно-правовий акт: поняття та його різновиди______25

Висновки_____________________________________________28

Список використаної літератури_________________________30

Вступ

Юридична наука розглядає джерела права в нерозривній єдності із змістом правових норм. Вираз юридичних норм в звичаї, прецеденті, в судовій практиці має не завжди певний характер. Ці норми складаються поступово, у міру повторення окремих випадків, вживання певного правила поведінки. Тому юридичні норми не можуть в цих формах утілити в собі загального і достатньо певного виразу.

Перехід до загального нормативного регулювання здійснюється поступово. Право стало одноплановим в епоху панування юридичного позитивізму, тобто приблизно з другої четверті XIX в., коли на зміну ідеології Великої французької революції приходив буржуазний юридичний світогляд. Подальші прихильники непозитивістського правопонимания сприйняли принцип монолітності, а іноді і нетерпимість до всякого відступу від нього, біля юридичного позитивізму.

До торжества цієї школи правової думки, в XVII-XVIII вв. панував розподіл права на природне і позитивне. В правосвідомості органічно і мирно співіснували дві найважливіші категорії - природне і позитивне право. В німецькій класичній філософії арсенал категорій юридичної науки збагатив. Кант вводить поняття "загальний критерій права", а Гегель - філософське і прикладне поняття права.

Панування юридичного позитивізму тривало недовго. В кінці XIX-початку XX вв. і в Росії, і на Заході одержують визнання соціологічна школа права (Е. Ерліх, С.А. Муромцев, М.М. Ковальовській) і теорія відродженого природного права (Р. Штаммлер, П.І. Новгородцев, Б.Н. Кистяковській, В.Н. Петражіцкий). В другій половині XX в. традиції школи природного права розвивали італієць Дж. дель Веккьо, американці Р. Дворкин, Л. Фуллер і ін. Не дивлячись на переважання нормативістського розуміння права, не перевелися ці традиції і в Росії. Ще в 1993 р. В.К. Бабаев закликали повернутися до «старої ...ідеї розподілу права на природне і позитивне», а В.А. Туманов говорив «не тільки про мирне співіснування, але і про відому інтеграцію цих напрямів».

У подальші роки число прихильників подібної точки зору росло. Тим самим моністичний підхід до права витіснявся плюралістичним, який завжди припускає відому дозу релятивізму, оскільки йдеться про зіставлення і оцінку різних сторін явища. Спочатку нормативне регулювання розповсюджувалося лише на ті сфери суспільного життя, які безпосередньо торкалися інтересів державної влади. Приватні, майнові і сімейні відносини довгий час залишалися під впливом звичного права і судової практики. З часом нормативно-правове регулювання розширяється, підпорядковувавши собі інші області суспільного життя, і стає, таким чином, переважаючою формою правового регулювання суспільних відносин.

Серед сучасних джерел права нормативний акт займає що веде місце. Він об'єднує всі загальнообов'язкові правила, які



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы