Читать курсовая по политологии: "Джерела права" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Мета даної курсової роботи є розкрити реальне значення кожного джерела права і їх різноманіття.

Задачею – дати характеристику різних джерел права, їх недолікам і перевагам. 1.Плюралізм підходів до визначення понять „форма права” та „джерело права” Під формами (джерелами) права розуміються способи закріплення і виразу правових норм. «Джерела права»— спеціальний правовий термін, який уживається для позначення зовнішніх форм виразу юридичних норм.

Відповідно до «вузького», «нормативного» підходу до розуміння права норми права містяться в нормативних актах. Проте юридична історія суспільства дає і інші приклади способів об'єктивування правових норм. Останні можуть міститися в договорах, вироблятися в процесі судової практики, складатися історично, а не встановлюватися державою. Договір, судовий прецедент, правовий звичай в даному випадку виступатимуть як джерела права. Загальна характеристика кожного джерела права розглядається у питанні 2 курсової роботи.

Разом з поняттям «джерело права» в теоретичній науці як рівнозначне використовується і поняття «форма права», під якою маються на увазі спосіб виразу, зовнішнього оформлення правових норм, форми їх існування.

Термін «джерело» в юридичній науці уживається в різних значеннях. Як про джерело права в матеріальному значенні говорять про соціальне життя, про суспільні відносини взагалі: адже саме розвиток останніх і породжує потребу в їх правовому регулюванні, у виданні правових норм. З соціологічних позицій джерело права - «культура, яка в процесі селективної еволюції вбирає в себе соціальний досвід і виражається в загальнообов'язкових правилах поведінки.» В 1ідеологічному значенні під джерелом права розуміють юридичні концепції, ідеї, тобто правосвідомість, яка також виступає як вельми значущий чинник правообразования.

«Норми права не виникають мимовільно, вони виробляються, формулюються в результаті свідомо-вольової діяльності людей на основі існуючого в даному суспільстві рівня юридичної свідомості»2. Аналізуючи крупний і значущий для свого часу нормативний акт (наприклад, Руську правду), в науці історії держави і права іноді говорять про його джерела, тобто про те, звідки з'явилися, яким чином були вироблені становлячі даний документ норми права. В цьому плані серед джерел (нормативного акту, а не право) звичайно указуються попередні нормативні акти, судова практика, звичаї і т.д. Джерелом права іменувалася і підстава обов'язковості правової норми - державна воля. Але частіше за все у формально-юридичному значенні під джерелом права розуміють зовнішню форму існування правових норм.

Це далеко не єдині варіанти розуміння категорії «джерело права». Вона застосовується в юридичній науці достатньо давно, ще Тіт Лівію в своїй Римській історії назвав Закони XII таблиць «джерелом всього публічного і приватного права» в тому значенні, що ці закони були основою, на базі якої склалося і розвинулося сучасне йому римське право.3

Як зарубіжній, так і

Похожие работы