Читать контрольная по делопроизводству: "Дипломатичне листування, практичне завдання" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Контрольна робота

з дисципліни: «Діловедення»

“Дипломатичне листування, практичне завдання”

Завдання:

1.Дипломатичне листування.

2.Оформити реквізити, користуючись такими даними:

а) гриф «затверджую»: Львів, головний бухгалтер, оптове, «Спорттовари»,управління, роздрібне.

б) гриф «погоджую»: шахта, виробничий, «Кривгірмет», об’єднання,видобуток, «Юзівська», залізна, начальник, руда, Матвійчук Н.О.

3. Зареєструвати довідку про місце навчання.

4. Оформити акт передачі справ інспектором з кадрів ВАТ «Бичарнівського лісокомбінату».1.Дипломатичне листування

Дипломатичне листування є надзвичайно важливим аспектом багатогранної по­всякденної дипломатичної практики. Як одна із складових дипломатичної роботи, що розкриває сутність останньої, воно вимагає від виконавця високої майстерності, фахового досвіду, бездоганного знання специфіки виконуваної справи.

При підготовці будь-якого дипломатичного документа необхідне добре знання питання, про яке йдеться в документі: його історії, стану проблеми на момент складання документа, юридичних, зовнішньополітичних аспектів проблеми.

Дипломатичне листування є досить консервативною сферою дипломатичної практики, тому, як правило, воно передбачає дотримання традиційних правил дипломатичного протоколу. Вироблені протягом тривалого історичного часу, ці правила є загальноприйнятими в міжнародній дипло­матичній діяльності і їх слід розглядати як обов'язкові для використання. Порушення правил ведення дипломатичного листування може призвести до загострення стосунків між сторонами.

На думку відомого британського спеціаліста в галузі дипломатичного протоколу Рональда Барстона, існує чотири основних види документів для ведення дипломатичного листування. Це — ноти, листи, меморандуми, послання та пам'ятні записки. Такий підхід фактично збігається з точкою зору не менш відомих російських знавців дипломатичного протоколу Ф. Ф. Молочкова та А. П. Борункова, праці яких є загаль­новизнаними і використовуються як посібники в дипло­матичних навчальних закладах багатьох країн світу.

Надзвичайно суттєвим компонентом дипломатичного листування є мова, якою складаються дипломатичні доку­менти. Формально міністерство закордонних справ та посольство мають право вести дипломатичне листування мовою своєї країни. Проте, це може спричинити труднощі для адресата з перекладом і, таким чином, загальмувати чи навіть зашкодити вирішенню порушуваного в дипломатич­ному документі питання. Щоб уникнути такої ситуації, можливе застосування двох загальновідомих варіантів: по-перше, за домовленістю із міністерством закордонних справ або посольством дипломатичне листування може вестися будь-якою третьою мовою, наприклад англійською чи фран­цузькою; по-друге, дипломатичне листування може здійс­нюватися мовою своєї країни, з додаванням до кожного документа його неофіційного перекладу. Ведення посольст­вом дипломатичного листування мовою країни перебування, звичайно, не можна розглядати як помилку. Проте посоль­ству необхідно виявляти обережність у тих випадках, коли в країні перебування існує не одна, а кілька

Похожие работы