Читать контрольная по гражданскому праву: "Правові традиції як частина культурної спадщини" Страница 4


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

копних судів. Їх існування спершу не було офіційно санкціоновано польсько-литовською владою і грунтувалося лише на мовчазній її згоді та відсутності прямих заперечень. Згодом, у Третьому Литовському статуті діяльність цих судів дістала офіційне закріплення. Таким чином, в Україні мали місце всі три відомі в науці способи перетворення звичаю у правову норму: незаперечення із боку держави ініціативного застосування громадянами правових звичаїв; фактичний розгляд справ у суді на підставі звичаєвого права; закріплення правових звичаїв у письмових джерелах.

Варто зазначити, що в Україні до звичаєвого права відносилися особливо шанобливо. Воно вважалося “давниною”, “дійсно народним правом” і протиставлялося “новині” - законодавству, нав'язаному значною мірою іноземними володарями. “Новини не вводити і старовину не рушити” - така вимога часто лунала від імені населення претендентам на владу в державі.

Норми звичаєвого права, які склалися в Україні, були такими авторитетними, що не могло бути й мови про їхню ліквідацію. Відповідно до статутів і магдебурзького права вони були обов'язковими для застосування судами.

Суттєвої ваги набули норми звичаєвого права на етапі переходу України “під руку російсього царя”, коли царський уряд офіційно визнав силу “попередніх прав”. Збереження “давніх прав”, у тому числі і звичаєвого права, розглядалося як важлива гарантія відносної автономії України у складі Росії. Польсько-литовська судова система була скасована, а нові судові органи орієнтувалися виключно на “давні права”, які лише згодом почали уточнюватися у нормах гетьманського законодавства.

Отже, складно переоцінити значення звичаєвого права у Запорізькій Січі, яка стала центром виникнення великої кількості звичаїв, котрі у сукупності склали нове поняття - “козацьке право”. Як ми переконалися, саме звичаєве право заклало основу сучасної правової системи, що ще раз підтверджує його вагомість і суттєвість як частини культурної спадщини. Маємо такий собі подарунок від наших предків, що породжує тісний зв'язок між поколіннями, минулим і сьогоденням.

Таким чином, ми вкотре бачимо, що правові традиції також можна вважати аспектом культури, до того ж досить вагомим. Загалом культурна спадщина має бути для кожного свідомого громадянина найбільшою цінністю, перлиною, що передається від предків до нащадків. Тому кожен має усвідомлювати свій обов'язок перед своєю Батьківщиною у передачі як матеріальних, так і духовних цінностей. І не можна нехтувати якимось хоча б одним єдиним аспектом культури, адже все існує у взаємодії, і в жодному разі не можна порушувати цілісної структури складної системи. Цим і обгрунтовується важливість правових традицій в контексті культури.

Список використаних джерел

право культура звичаєвий козацький

    Бурлак В. Бурлацька правда: звичаєве право. – Нью-Йорк, 1971. Гримич М. Звичаєве цивільне право українців ХІХ-початку ХХ ст. – К., Арістей, 2006. Право та культура: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ 15-16 травня 1997 р. / за редакцією Ю. Шемчушенка, В. Кампо, М. Поплвського. – К., Леся, 1997.

Размещено на



Интересная статья: Основы написания курсовой работы