Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Фінансування енергоефективних проектів: досвід європейських країн та його імплементація в Україну" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Виклад основного матеріалу дослідження. Вагомий позитивний досвід розробки з послідовного і системного впровадження політики енергоефективності та енергозбереження накопичено Європейською спільнотою. Головні напрями цієї політики були пов'язані з упровадженням у всіх напрямах народного господарства енергетично заощадливих технологій і енергозберігаючого обладнання, активізацією використання альтернативних джерел енергії, скороченням технологічних і комерційних втрат при виробництві, транспортуванні та споживанні енергоносіїв. А завдяки реалізації обґрунтованої, послідовної і досить амбітної політики з виконання цілеспрямованих заходів щодо впровадження енергоефективних та енергозберігаючих промислових, транспортних і будівельних технологій, запровадження енергетичного маркування та більш жорстких норм і стандартів енергоспоживання, розширення переліку енергетичних сервісних послуг та нарощення виробництва відновлюваних джерел енергії країнам ЄС вдалося досягти відчутного результату [3].

Для досягнення рівня енергетичної незалежності країн Європи нам на сьогодні невідкладно потрібно удосконалити механізми фінансування енергоефективних проектів. Для цього варто розглянути європейські практики фінансування проектів.

Світовий досвід показує існування таких типів інвестиційних механізмів, які використовуються при фінансуванні енергоефективних проектів (рис. 1). Рис. 1. Типи інвестиційних механізмів для енергоефективних проектів, що використовуються у світовій практиці [4] Отже, розглянемо більш детально досвід провідних країн світу у вирішенні проблем ефективного управління енергозбереженням.

Досвід Німеччини. У більшості європейських країн понад 40% первинних енергетичних ресурсів споживається будинками. Це найбільший сектор національної економіки з точки зору енергоспоживання, за яким ідуть промисловість і транспорт. І майже 30% усієї отриманої енергії у Німеччині використовують приватні домовласники. При цьому більше 80% енергії, що витрачається, йде на опалювання приміщень [5, с. 97].

Також постійне зростання цін на газ й інші енергоносії і залежність Німеччини від країн-експортерів дала про себе знати й під час конфлікту між Росією й Україною, що стало приводом для нового витка дебатів про німецьку енергетичну політику.

Після Другої світової війни житлові масиви Східної Німеччини складалися переважно з модульних панельних будинків, в яких не здійснювалось технічне обслуговування освітлення та ліфтів, покрівлі часто протікали, а огороджувальні конструкції мали недосконалу ізоляцію від холоду та спеки, або взагалі її не мали. Технічні системи тепло-, енерго- та водопостачання були застарілими, які майже не можна було регулювати, через що вони були надзвичайно неефективними. Ці недоліки призводили до надвеликого енергоспоживання. Шістнадцятирічний досвід Німеччини показує, що найбільш енергозберігаючий ефект досягається при комплексній санації будинку, що включає в себе заходи з урахуванням технічних, економічних (фінансових) та соціальних факторів багатоповерхового будинку. Метою санації є: встановлення первісного технічного стану будівлі; покращання умов проживання на довгий період

Похожие работы