Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Особливості трансформації державного суверенітету в постбіполярній міжнародній системі" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

зазначити, що суверенітет бере участь у забезпеченні цілісного політичного економічного, правового та культурного простору. «Згідно сучасного етапу розвитку суспільства та його моральних і правових цінностей держава повинна бути не тільки носієм суверенітету у формально-юридичному розумінні цього терміну, але і носієм реального, політичного суверенітету» [1]. Розподіл видів суверенітету на реальний (політичний) і юридичний досить обґрунтований. Під суверенітетом в юридичному сенсі розуміється наявність права бути носієм суверенітету, а під політичним суверенітетом розуміється реальне визнання певної державної влади як всередині країни, так і іншими державами та організаціями, в тому числі міжнародними [13, с. 106, 107].

Відтак, суверенітет є історично конкретним та глибоко контекстним явищем, який піддався еволюційним та революційним змінам. Після Першої світової війни розпочалась трансформація суверенітету. Знову з’явився міжнародний авторитет у формі Ліги Націй, яка привласнила собі право виносити санкції щодо національних держав, однак надала «перевагу американських принципам просторового порядку і очевидним чином затвердила особливе положення американського континенту» [21, с. 353].

Дана ситуація стала початком нової системи міжнародного порядку, а точніше «організованим безладом» [18, с. 369] - першим етапом десуверенізації. Неабиякий вплив Сполучених Штатів призвів до істотної десуверенізації країн Європи, та неефективності Ліги Націй, наслідком чого стала Друга світова війна, а згодом і процес деколонізації. Створення Організації Об’єднаних Націй після Другої світової війни стало другим етапом де- суверенізації. Після цього констатуємо виникнення нових численних міжнародних інститутів, які дозволяли чинити тиск на прийняття внутрішньополітичних рішень будь- якої держави, тим самим ще більше знецінюючи ідею суверенітету.

Третій етап почався з розпадом СРСР і ряду країн Східного блоку. В умовах глобалізації та однополярності світу процеси десуверенізації вступили у завершальну стадію. Система міждержавних відносин стала включати в себе слабоструктуровані та слабкі незалежні держави. Суверенітет таких держав проблематичний, територіальні межі не де- лімітовані або оспорюються сусідами. Зовнішній правовий суверенітет далеко не завжди пов’язаний з внутрішнім. Значний суверенітет зберегли лише великі регіональні держави а невеликі держави стали повністю залежати у своїх політичних рішеннях від зовнішніх інстанцій. Для багатьох країн такою інстанцією знову стали США. «Суверенітет став ілюзією а національна держава - цеглинкою в будівництві майбутньої «планетарної Америки» [18, с. 369]. Ця обставина обумовлює трансформацію міжнародної системи, а процеси глобалізації сприяють значному перерозподілу ресурсів влади від урядів до інших суб’єктів світової політики.

Сьогодні, конкуренцію інститутам держави складають численні транснаціональні корпорації та міжнародні урядові та неурядові організації, що визначають економічне благополуччя цілих регіонів. Транснаціональні політичні мережі, масові рухи, які впливають на формування ідентичності значних груп населення, все більше впливають на формування міжнародного порядку та інші форми соціальної і політичної організації. Одночасно,



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы