Читать статья по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Патогенетичні механізми ефективності застосування кардіоліну у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою патологією цукрового діабету" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

ДЕЯКІ ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КАРДІОЛІНУ У ХВОРИХ НА ІХС З СУПУТНЬОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ЦД Вівсянник В.В.

Піддубна А.А. Постановка проблеми. Ішемічна хвороба серця (ІХС) відповідно до Рекомендацій Української асоціації кардіологів є головною медико-соціальною проблемою сьогодення. Незважаючи на достатній прогрес у вивченні патогенезу, клініки, діагностики та лікування, ІХС залишається найпоширенішим тяжким серцево- судинним захворюванням із численними ускладненнями як в Україні, так і в усьому світі. У США за результатами епідеміологічного дослідження дорослого населення, поширеність ІХС становить 7,3%, у Російській Федерації - 7%, в Україні - 10% (за І.В. Навчуком, 2012). В структурі причин смерті при серцево-судинних захворюваннях частка ІХС у 2015 р. склала 68,9%, що вище світового показника, який становить 45% (за Коваленком В.М., 2016). У Чернівецькій області поширеність ІХС з 2008 по 2012 роки зросла на 17,1%, а захворюваність - на 14,2% (за А.С. Біду- чаком, 2013) [3]. Проблема лікування і реабілітації хворих з ІХС полягає у тому, що вони мають цілий ряд супутніх захворювань, що не можна ігнорувати при підборі схем лікування і програм фізичної терапії. На теперішній час все частіше констатується сполучення порушень ІХС з ендокринними розладами.

Аналіз останніх досліджень. В усьому світі постійно зростає кількість хворих на ЦД 2 типу. За даними Міжнародної діабетичної федерації, кількість хворих на ЦД в світі серед дорослого населення складає близько 382 млн, а до 2035 року становитиме близько 592 млн. Патологія серцево-судинної системи наявна більше ніж у половини хворих на ЦД 2 типу, а за даними деяких авторів її поширеність досягає 90-100%. Зокрема, ІХС зустрічається у 50-70% хворих на цукровий діабет (ЦД). При цьому атеросклеротичні зміни судин у хворих ЦД виникають на 8-10 років раніше, ніж в загальній популяції, навіть при відсутності класичних факторів риску, таких як артеріальна гіпертензія, куріння, гіперліпідемія. Все це вказує на наявність специфічних, асоційованих з ЦД факторів ризику, що вимагають поглибленого вивчення і адекватної корекції. Тому своєчасна діагностика та ефективне лікуванняхворих на ІХС із супутнім ЦД тісно пов'язані з визначенням патогенетичних факторів та пошуком новітніх схем лікування.

Рання інвалідизація і висока смертність внаслідок розвитку кардіоваскулярних ускладнень дозволяють розглядати ЦД 2 типу як серцево- судинне захворювання (Американська Кардіологічна Асоціація) [15]. ЦД 2 типу характеризується прискореним розвитком атеросклерозу і ІХС внаслідок наявності у цих хворих діабетичної дисліпідемії (підвищення холестерину ліпопро- теїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), тригліце- ридів (ТГ), зниження холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ)), гіперінсулінемії, гіперглікемії, активації системного запалення, системного оксидантного стресу. [6]

Невирішені завдання. Доцільно зазначити, що патогенез судинних ускладнень ЦД достатньо складний і не до кінця вивчений. До недавнього часу патофізіологічні процеси, які призводили до розвитку ІХС розглядались головним чином з позиції нейрогуморальної гіпотези, в основі якої є гіперекспресія нейрогормонів, ініціюючих ремоделювання та прогресуючу дисфункцію лівого шлуночка. В останні роки набула поширеності гіпотеза «спільної

Похожие работы