Читать статья по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Ефективність базисної терапії дітей, хворих на бронхіальну астму фенотипу пізнього початку, з урахуванням ацетиляторного поліморфізму" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Сучасним підходом у лікуванні бронхіальної астми (БА) вважається ступенева терапія з урахуванням тяжкості та досягнення контролю над захворюванням. Контроль астми вважається кінцевою метою терапії. Одним із аспектів недостатнього контролю БА є її фенотипова неоднорідність, зокрема, за віком дебюту (астма раннього та пізнього початку), характеру запалення бронхів (еозинофільний та нееозинофільний), швидкістю обструкції нижніх дихальних шляхів (торпідна та лабільна обструкція), відповіддю на базисну терапію (стероїд-чутлива та резистентна БА).

Ураховуючи наявність різних фенотипів БА, більшість дослідників схиляються до індивідуалізованого (таргетного) підходу до профілактичної терапії пацієнтів. У літературі залишається відкритим питанням оцінки ефективності базисного лікування астми раннього та пізнього початку залежно від типу ацетилювання, що видається перспективним в аспекті оптимізації індивідуалізованого підходу до тривалої терапії, спрямованої на досягнення повного контролю над симптомами БА.

БА пізнього початку, здебільшого, характеризується неатопічним статусом з персистувальним еозинофільним запаленням дихальних шляхів. Водночас, даний фенотип, відповідно проведеного кластерного аналізу теж виявився неоднорідним, і включає, як пацієнтів із неатопічним статусом еозинофілією бронхів та адекватною відповіддю на базисне протизапальне лікування, так і пацієнтів, переважно жіночої статі, з надлишковою масою тіла, нееозинофільним запалення дихальних шляхів та зниженими форсованим спірометричними показниками, а також групу пацієнтів з контрольованим нетяжким варіантом захворювання та нормальними спірометричними характеристиками. Оскільки БА належить до мультифакторіальних захворювань, то, поряд із чинниками середовища, значну роль відіграють і фактори генетичної схильності, т.зв. «генетичні детермінанти», зокрема, ацетиляторні механізми, що характеризують особливості ІІ фази системи біотрансформації ксенобіотиків, роль яких у розвитку захворювання, а також у формуванні адекватної відповіді на лікування, особливо у дитячому віці, є маловивченою та, почасти, дискутабельною.

З метою оцінки ефективності лікування дітей з фенотипом БА пізнього початку на базі пульмонологічного відділення КМУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» (м. Чернівці) обстежено 72 дитини. Діагноз захворювання та його тяжкість верифікували на підставі чинних національних та міжнародних регламентувальних документів. До І клінічної групи увійшли 34 дитини, хворих на ранній фенотип бронхіальної астми із повільним ацетиляторним статусом, ІІ клінічну групу сформували 38 дітей із фенотипом бронхіальної астми раннього початку та швидкими ацетиляторним механізмом.

За основними клінічними характеристиками групи були співставлюваними. Так, середній вік школярів І клінічної групи становив 13,8±0,4 року, а дітей ІІ клінічної групи - 12,7±0,4 року (р>0,05), більше половини пацієнтів обох груп складали хлопчики (61,7% та 65,8% у І та ІІ групах відповідно, рф>0,05) та мешканці сільської місцевості (70,5% та 65,8% у І та ІІ групах відповідно, рф>0,05). Усі діти хворіли на персистуючий перебіг захворювання, зокрема, легка персистуюча БА спостерігалася у 11,7% та 21,1% хворих І та ІІ груп відповідно (рф>0,05), БА середньої тяжкості - у 50,0% та 42,1%

Похожие работы