Читать статья по литературе: "Прекрасна і загадкова давньогрецька поетеса - Сапфо" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

О, прилинь і знов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю,

Поспіши мені, вірна помічнице,

На допомогу [1, с. 147]. У цьому вірші талановита поетеса використала один зі своїх улюблених прийомів - безпосереднє звертання до божества з проханням про допомогу. Тим самим авторка підкреслює силу своїх почуттів.

Творам Сапфо притаманні поетична виразність, мелодійність, щирість почуттів, тонке сприймання природи. Геніальним здобутком поетеси було те, що вона першою в літературі зображувала внутрішній стан людини не за зо-внішніми ознаками, а за внутрішніми. Сапфо робила спробу відтворити світ людських почуттів, світ прекрасного за допомогою художнього слова.

Читаючи вірші поетеси не відчувається, що цим творам більше ніж 2,5 тисяч років. Адже слова та почуття, які переживає її лірична героїня нам добре зрозумілі. Тільки образ твій я побачу - слова Мовить не можу.

І язик одразу німіє, й прудко Пробігає пломінь тонкий по тілу.

В вухах чути шум, дивлячись, нічого Очі не бачать [1, с. 147]. Так Сапфо оспівує кохання й ревнощі у своєму вірші «До богів подібний.». У наш час люди здатні закохуватись так само сильно, як і в античні часи. У цій поезії з надзвичайною проникливістю зображено психічний та фізичний стан закоханої жінки.

Завдяки художньому прийому - гіперболі, який Сапфо часто використовує, передається сила почуттів: «до богів подібний мені здається той, хто біля тебе», «від нього (голосу твого) в мене серце перестало б у грудях битись», «тільки образ твій побачу - слова мовить не можу» [1, с. 147] та інші.

У ліричних творах Сапфо поетизує любов та красу, з неприхованою пристрастю висловлює свої почуття, відверто і щиро розповідає про власне захоплення прекрасним чоловіком. Вона палко сприймає все прекрасне: Жереб мені Випав такий:

Серцем палким Любити Ласку весни,

Розкіш, красу,

Сонце ясне Проміння [1, с. 150]. Як зазначають автори статті В. Сеник та М. Сірко: «Близька до фольклорних творів лірика Сапфо рідко виходила за межі суто жіночих переживань, однак їх поетеса висловлювала з надзвичайною простотою та яскравістю. Головною цінністю поезій Сапфо було напружене, яскраво і просто виражене почуття» [7, с. 47].

Справді, леймотивом творчості Сапфо було оспівування кохання - що було не просто виявом душевних порухів чарівної, не обділеної розумом і талантом жінки, а радше свого роду життєвою позицією, філософією. Її творам притаманні щирість почуттів, тонке відчуття краси природи, поетична виразність, мелодійність мови.

Геніальним здобутком Сапфо була її спроба зобразити психічний стан людини не за зовнішніми ознаками, а за його внутрішніми, невидимими оку відчуттями.

Сапфо вважають засновницею мелічної (пісенної) поезії. Вона створила власну строфу - «сапфічну». Уся її поезія проникнута музикою кохання. Поетеса була переконана, що лише це почуття підносить до висот людську душу, дає сили та натхнення, породжує у всьому світі красу.

У Сапфо виходила самобутня поезія: свіжа та наївна - з одного боку, з іншого - розпечена, ніби змішана з вогнем. Дівчина швидко відчула свій талант і почала експериментувати з віршовими розмірами. Родзинкою її ритміки стала особлива строфа - в ній три однакових за розміром рядки завершуються короткою окличною четвертою. V-V\r-v-v

Похожие работы