Читать статья по философии: "Особливості мовного вираження колективного свідомого в біблійних текстах" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Отже, спробуємо визначити, які формули використані в тексті Біблії задля передачі ідеї колективного свідомого:

1. За допомогою власних імен, адже відомо, що у Святому Писанні Бог названий кількома іменами: Яхве, Ієгова, Сафаоф. Усі ці імена, а також у деяких контекстах ім’я Елохім, яке так само використовувалось для називання Всевишнього, мають форму множини. У роботі А. Азимова запропоновано таке пояснення цього феномена: «Можливо, що в найбільш ранніх переказах, на яких ґрунтується Біблія, створення світу дійсно було справою рук великої кількості богів. Творці Біблії, переконані монотеїсти, мабуть, ретельно усували подібні свідчення політеїзму, однак із міцно вкоріненим висловом «Елохім» нічого зробити не змогли. Змінювати його було б надто безцеремонним Можна, звісно, заперечити, що це не є справжнім свідченням раннього політеїзму. Адже неважко уявити, що Бог по-царськи використовує слово «ми», або звертається до сонму ангелів, або навіть, із погляду християнства, - до іпостасей Трійці» [1, с. 16]. Лінгвіст Ч. Тейлор не погоджується, що йдеться про пошанну форму, адже в Біблії немає звертань у формі множини до іудейських монархів: «Ніхто не доведе, що в епоху Мойсея або навіть раніше було прийнято звертатися до царів і правителів, використовуючи форму множини. Біблія не дає підстав для подібного висновку» [7, с. 3].

Тим не менше, наскільки відомо з історії релігії, ранні вірування завжди були політеїстичними, а монотеїзм є більш пізньою стадією розвитку релігійних уявлень [1, с. 16]. Цікаво відзначити, що слово Елохім на позначення Єдиного Бога сполучається з дієсловами та прикметниками в однині, однак це саме слово може стосуватися також і фальшивих богів, ідолів і тоді воно сполучається зі словами в множині (напр., Суд. 6:10, 1 Цар. 7:3, Іс. Нав. 24:15 тощо).

Існує також версія, що множина слова Елохім стосовно Єдиного Бога позначає не кількість, а велич Бога.

Однак залишається питання: чому ж і слово Сафаоф, яке походить від «цава» - військо, воїнство, також є похідним від іменника, що має значення множини?

2. Використання форми множини, замість форми однини, що виражається за допомогою відповідних особових займенників. Фактично на такі форми натрапляємо із самого початку, у розповіді про створення світу й людини: «І сказав Бог: сотворімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою» [3, с. 6]; «І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло» [3, с. 7]; «І почувя голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас?» [3, с. 736]. Ця ідея наявна й у Новому Заповіті. Наприклад, Ісус Христос так відповідає Никоди- мові: «Ми говоримо про те, що знаємо, і засвідчуємо те, що бачили; а ви свідчення Нашого не приймаєте» [3, с. 1191]. Або в іншому місці читаємо такі рядки: «Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду; Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як Ми» [3, с. 1212].

3. Використання

Похожие работы