Читать статья по философии: "Естетичне вчення позитивістів як підґрунтя мистецького експерименту" Страница 7

(Назад) (Cкачать работу)

Іпполіт Тен був найвпливовішою постаттю в позитивістській естетиці. Дослідники вважають, що в працях філософа сформульовано естетику натуралізму. І справді, Еміль Золя, один з апологетів натуралізму, вважав Тена за свого вчителя. В одному з інтерв’ю для «Фігаро» Золя визнав вплив Тена на свою творчість: «Його я прочитав у двадцятип’ятирічному віці, і коли читав, у мені затріпотіла жилка теоретика, позитивіста. Можу сказати, що в моїх книгах я використав його теорію спадковості та середовища і що я застосовував її в моїх романах».

Творчості мистецтвознавця й естета присвячено статтю Еміля Золя «Іпполіт Тен як художник». Письменникові імпонували Тенів метод позитивістської естетики, його розуміння художнього твору, закон прогресивного руху вперед і винаходу нових мистецьких форм. У своїй естетико-художній концепції Еміль Золя використовував обґрунтовану в позитивістській естетиці ідею мистецького відображення дійсності та особистості художника: художникові треба надати свободу творення та інтерпретації дійсності, ніщо не має зобов’язувати й регламентувати його прагнення, нав’язувати йому «закони зразкової краси». Золя, підтримуючи позитивістську ідею залежності мистецтва від навколишнього середовища, від епохи, що його породила, стверджував: «Наше мистецтво з панівною в ньому анархією і боротьбою обдарувань, безперечно, відображає характерні риси нашого суспільства; ми хворі на промисловість і науку, хворі на прогрес; [...] ми шукаємо, щодня здійснюємо якийсь експеримент; камінь за каменем ми вершимо будівництво нового світу». Однак, на думку Еміля Золя, у концепції Тена, в якій домінують абсолютний детермінізм і встановлення закономірностей, випущено з уваги індивідуальність художника. Система Тена функціонує безвідмовно доти, доки йдеться про «твори колективної творчості», про вплив раси, середовища, історичного моменту. Але ця структура руйнується, за будь-якої спроби «втиснути в систему вільнолюбну особистість з її стихійними душевними поривами».

В «Історії англійської літератури» Тен повністю виклав свою систему поглядів, яка стала основою натуралізму в літературі. На цьому факті наголошував, зокрема, Анрі Барбюс: «Письменники-реалісти, [...] чия творчість несвідомо слідувала у своєму розвитку позитивним тенденціям століття, були засліплені грандіозними перспективами, які відкрив перед ними Тен тим, що систематизував їхні спроби, чітко їх визначивши, відкрив раніше невідомі простори й дав їм привабливі назви». В основі концепції Тена лежало прагнення піднести літературу до рівня науки. Розвинуті у працях братів Гонкурів та Еміля Золя, ці ідеї щодо спостереження, експериментування, донесення факту до реципієнта було відображено в численних теоретичних розробках та художніх творах натуралістів.

Треба зазначити, що ані в працях Огюста Конта, ані в дослідженнях Іпполита Тена не вміщено визначення поняття експерименту. Проте естетичні позиції згаданих філософів підготували ґрунт для впровадження цього поняття. Розгорнене тлумачення експерименту, як способу перевірки добутого факту, як методу накопичення знань і одночасно основного творчого методу, містить естетико-художня концепція Еміля Золя, який реалізовував

Похожие работы