Читать статья по философии: "Естетичне вчення позитивістів як підґрунтя мистецького експерименту" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Експериментальний метод художнього творення естетика та мистецтво перейняли від прикладних наук в останній третині XIX століття. Таке запозичення стало можливим завдяки особливим умовам взаємовідношення науки та мистецтва як сфер культури. Тенденція глобального онауковлення у ХІХ столітті охопила всі сфери соціального життя, зокрема й мистецьку. Про це явище відомий німецький філософ, соціолог та мистецтвознавець Теодор Адорно писав так: «У ХІХ столітті науково-природничі пояснення функціонували як неусвідомлений агент мистецтва. Близькість між мистецтвом і наукою спиралась на те, що ratio, на яке реагувало найпередовіше мистецтво тієї доби, було нічим іншим, як ratio природничих наук». Тогочасні відкриття в природознавстві вносили зміни у суспільний світогляд. Через те європейська філософія дедалі більше схилялася до позитивізму, до проблематики природничих та суспільних наук.

Така орієнтація на науку в естетиці та мистецтві призвела до залучення цілком наукового поняття «експерименту» до художньо-естетичної сфери.

Поняття експерименту вперше використав у понятійному апараті естетики відомий французький письменник Еміль Золя. В натуралістичній концепції художньої творчості Золя тлумачення поняття експерименту максимально наближається до розуміння наукового експерименту і можна навіть сказати, його наслідує. Тому для окреслення цього поняття ми застосуємо назву «онауковлений мистецький експеримент». Онауковлений мистецький експеримент - це сформований у межах філософії позитивізму метод художньої творчості, що має на меті художніми засобами здобувати нове знання про дійсність. Онауковлений мистецький експеримент, що запозичив усі істотні ознаки наукового, не виходив поза межі відображально-наслідувальної традиції, тобто спирався на правдиве, реалістичне відображення. «Найвища честь для письменника-натураліста - створити науковий документ, найвища честь для художника імпресіоніста - адекватно осягнути безпосереднє відчуттєве враження ще перед будь-якою його інтерпретацією, як прямий еквівалент фізіологічної реакції на зовнішній імпульс». У цьому коментарі відомого мистецтвознавця та філософа Яна Мукаржовського в сконцентрованому вигляді передано суть онауковленого мистецького експерименту.

Естетичні погляди Е. Золя ґрунтувалися на популярній у ті часи філософії позитивізму. Власне позитивісти, такі як Оґюст Конт та Іпполит Тен, сформували естетико-філософську базу для розвитку естетичного поняття експерименту.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Для нашого дослідження естетичне вчення позитивізму цікаве у тому контексті, в якому воно торкається становлення поняття мистецького експерименту. Сучасна естетика відкрита до залучення нових понять. «Мистецький експеримент» належить до таких, що активно задіяні в мистецтвознавчому та естетико-художньому дискурсі. Явища експериментального мистецтва супроводжували усе ХХ століття і бурхливо виявляють себе сьогодні. Проте як власне естетичне поняття «мистецький експеримент» досі не утверджений в поняттєво-категоріальному апараті естетики. Задля визначення поняття мистецького експерименту, ми звернемося до філософського підґрунтя, яке сприяло становленню поняття «експеримент» у сфері мистецтва -

Похожие работы