Читать статья по истории: "Європейський вплив на модерне пробудження українства у сучасній історіографії"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

європейський вплив на модерне пробудження українства у сучасній історіографії Ю. П. Присяжнюк Хронологічні рамки цієї розвідки дещо “розмиті”, бо охоплюють складний і суперечливий процес формування української модерної спільноти. Він же, як відомо, є проблемою дискусійною - історики не знаходять спільного знаменника навіть у вимірі століть. Утім, беручи до уваги усталену на сьогодні традицію історіописання, зазначимо, що формально йдеться про “довге” ХІХ століття.

Претензія на повноту пропонованого аналізу є хіба що гіпотетичною, адже, поточнимо, варто було б простежити трансформацію низки чинників: релігійних вірувань, історичної пам’яті, мови, формування прошарку інтелігенції, ба ширше - інтелектуального суспільства. Одним словом, увесь той латентний світ, який містить безкінечно розмаїту сукупність культурних зв’язків, що “в’яжуть” дві епохи - ранньомодерну (козацько-державну) та власне модерну (національно-державну). Утім, це надто громіздка робота, позаяк тільки в релігійному питанні потрібно відмовитися від того, аби конфесійний чинник розглядати й оцінювати виключно у фокусі церковного протистояння, натомість транслювати його в царину еволюції уявлень, смислів, ролей, функцій.

Особливості “розставання” з козаччиною (як соціокультурним явищем), самобутність виявлення патріотизму в умовах кріпаччини, постаті видатних і “масових” інтелектуалів - далеко не повний перелік тих проблем, на тлі з’ясування яких, на часі поглибити знання реалій епохи модерності. До того ж, вочевидь, суттєво “наповнити” їх європейським впливом.

Потреба такого дослідження визначає мету цієї розвідки. Задля її досягнення обрано сферу модерного (вужче - національного) пробудження української спільноти в умовах активізації інтеграційних процесів ХІХ ст. Маємо надію вийти на візію додаткових аспектів тлумачення подій “довгого” століття і, як кінцеву мету, - на більш синтезоване пояснення всієї модерної історії. Продуктивнішим у такому разі буде й компаративний аналіз українського та зарубіжного європейського досвіду. Приміром, дослухаючись до вже зробленого висновку, що енергія протестантизму як релігійного та соціально-політичного явища перетворила Німеччину на най- могутнішу державу Європи наприкінці ХІХ ст., логічно буде простежити роль релігійного чинника в історії кріпосницької й посткріпосницької української спільноти. Дотепер же дослідники, здебільшого, обмежувалися констатацією еволюції на кшталт: у ХІХ ст. “христовір- ський і скопецький аскетизм, песимістичні, а то й ворожі настрої, різке протиставлення себе, свого вчення оточуючому світу” змінювалися на протилежне...” [1, 17].

Особливістю пропонованого аналізу є звернення до дисертацій, тобто виду праць, які визначальною мірою характеризують рівень розвитку науки як такої, у цьому випадку - історичної. Усього опрацьовано 38 досліджень, із них - 9 докторських. Вони захищені у спеціалізованих вчених радах України протягом 2005 - 2008 рр. і присвячені різним антропологічним аспектам. Віддаючи належне авторам за суттєвий внесок в історичну науку, основну увагу зосередимо на запропонованих ними висновках (фактично положеннях, які виносилися на захист), що не тільки відображають результати конкретних наукових пошуків, а й дають нагоду скласти