Читать статья по истории: "Етнополітичний конфлікт КНР та Тибету (кінець 1980-х рр. — початок ХХІ ст.)" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Етнополітичний конфлікт КНР та Тибету (кінець 1980-х рр. - початок ХХІ ст.)А.О. Овчаренко, І.М. Чупілка У статті аналізуються політичні відносини КНР і Тибету від кінця 1980-х рр. дотепер. Охарактеризовано основні причини виникнення проблеми незалежності Тибету.

Ключові слова: Тибет, КНР, етнополітичний конфлікт, Далай-лама, тибетці.

Сьогодні Китайська Народна Республіка - це супердержава, друга країна у світі за рівнем ВВП, держава тисячі народів і націй, держава, що є батьківщиною для 1,4 млрд. мешканців її території, серед яких 92% становлять синьхайці, які є корінними жителями Китаю. Серед населення Китаю особливу роль у його житті посідають тибетці, основна маса яких проживає в Тибетському автономному районі (далі - ТАР), який вже декілька десятиліть є епіцентром заворушень і демонстрацій проти китайського панування. Біля половини історичного Тибету не входить до складу цього району, а відтак, більшість населення Тибету прагне отримати незалежність від головного «азіатського тигра» і сконцентрувати владу та територію у межах історичного Тибету. Враховуючи те, що питання націй та їх самовизначення є одним із найважливіших, сучасний етнополітичний конфлікт між КНР і Тибетом за право останнього отримати незалежність можна віднести до актуальних тем наукового дослідженння.

Дослідження відносин Тибету та Китаю в історіографії набуло особливої актуальності, коли питання самовизначення народів стало одним із пріоритетних напрямів глобальної політики. Так, серед російських дослідників варто виділити доробок у цій царині Є. Кичанова, Б. Мельниченка [1] та С. Кузьміна [2]. Так, останній не лише висвітлює історію цього конфлікту, але й аналізує його передумови. Серед зарубіжних студій означеної проблеми, на увагу заслуговують напрацювання індійського історика Л. Денеша [3], який вказує на залежність цього конфлікту від відносин Китаю й Індії. Своєю чергою, американський фахівець Дж. Ардлі [4-5] акцентує увагу на зовнішньополітичних наслідках цього конфлікту, а також характеризує впливи США та Європи на його замороження. Метою пропонованої статті є аналіз причин і перебігу етнополітичного конфлікту між КНР і ТАР.

Головною загрозою суверенітету Тибету завжди був Китай. При цьому складно скласти однозначну думку про те, як ці держави взаємодіяли в контексті історії. Наприклад, сучасні китайські історики стверджують, що вже з ХІІІ ст. Тибет був районом Китаю, безпосередньо підпорядковувся центральному урядові династії Юань, у той час як західні історики вважають, що Тибет і Китай залишалися двома незалежними адміністративними одиницями в складі Монгольської імперії [1, 89-92]. Однак, прийшовши до влади в 1949 р., лідери КПК вирішили відновити владу над Тибетом. Вони вирішили зробити це без застосування військової сили: в 1951 р. представники уряду Тибету підписали в Пекіні угоду «Про заходи щодо мирного звільнення Тибету». Згідно 17 пунктам цього документу, Тибету надавалося право національної автономії у внутрішніх справах та зберігалася колишня система управління, на чолі з Далай-ламою, а центральний уряд отримував право тримати в Тибеті війська й охороняти зовнішній кордон.

Спочатку угода дотримувалася, але незабаром комуністичні реформи дійшли до населених тибетцями китайських провінцій. Обурені порушенням вікового


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы