Читать статья по истории: "Договірно-правова діяльність короля Англії Генріха VIII та кардинала Томаса Вулсі як складова "італійських війн" у XVI столітті" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Договірно-правова діяльність короля Англії Генріха VIII та кардинала Томаса Вулсі як складова "італійських війн" у XVI століттіРжевська В.С.

Кандидат юридичних наук, доцент Анотація

вулсі генріх італійський війна

Значним явищем міжнародної політики епохи Відродження були так звані «італійські війни» (1494-1559рр.), які мали своєю складовою велику кількість угод про воєнні союзи. З одного боку ці угоди засвідчили непевність і швидку мінливість союзів, для оформлення яких призначалися, з іншого боку - відобразили уявлення своїх учасників про зміст міжнародної безпеки і засоби досягнення їх політичних цілей під виглядом її відновлення та захисту. В статті узагальнюються договірно-правові зобов’язання короля Англії Генріха VIII, взяті ним в контексті «італійських воєн» при активній ролі його головного міністра у той період, кардинала Томаса Вулсі. З розглянутих угод найбільша важливість визнається за Лондонським договором 1418 р. як одним з історичних проектів загальноєвропейської колективної безпеки, що набув форму міжнародного договору. З допомогою аналізу змісту інших угод можуть бути визначені основні риси юридичних зобов’язань в сфері безпеки, властиві досліджуваному періоду. Приділено увагу також юридичним основам двох Священних Ліг (1495 та 1511 рр).

Ключові слова: епоха Відродження, колективна безпека, воєнний союз, історія міжнародного права, міжнародний договір, юридичні зобов’язання, Лондонський договір 1518р. Постановка проблеми. Вихід короля Англії Генріха VIII Тюдора (нар. 1491 р., правив у 1509-1547 рр.) на міжнародну арену відбувся в контексті так званих «італійських війн» (1494-1559 рр.) - воєнно-політичних «ігор», породжених спробами Франції утвердити присутність в Італії та спротивом з боку незацікавлених учасників міжнародних відносин; зміст цих подій значною мірою полягав у суперництві за землі і панівне становище в Італії між династіями Валуа (королівський дім Франції) та Г абсбургів (мала численні володіння, була при владі, зокрема, у Священній Римській імперії, згодом також в Іспанії). Роль Англії у цих конфліктах явила приклад ролі учасника, який намагається досягти здійснення власних інтересів, виступаючи на боці тієї чи іншої з основних сторін конфлікту. «Італійські війни» породили значну міжнародну договірну практику, зокрема, в сфері створення воєнно-політичних союзів, які часто змінювалися.

Мета статті - узагальнити зміст договірно-правових зобов’язань короля Англії Генріха VIII в контексті договірно-правової практики епохи «італійських війн» та охарактеризувати їх значення як історичних прикладів розвитку правових форм воєнно-політичних союзів та правових основ міжнародної безпеки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тему участі Англії у міжнародній політиці епохи «італійських війн» досліджували, зокрема, С. Доран [1], Р. Лок’єр [2], також Дж. Р. Гейл [3] та інші автори.

Основні результати дослідження. Внаслідок здійсненого у 1594 р. наступу короля Франції Карла VIII, який мав претензії на трон Неаполя, у 1495 р. була утворена Священна Ліга (так звана Венеціанська). Її засновниками стали Папа Римський Олександр VI, імператор Священної Римської імперії Максиміліан I Габсбург, Фердинанд Арагонський, герцог Мілана Лудовіко Марія Сфорца (який до того, власне, підтримав наміри Карла VIII) та

Похожие работы