Читать статья по истории: "Капіталістична трансформація суспільства у Російській імперії (на прикладі південноукраїнських губерній 1861–1917 рр.)" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Капіталістична трансформація суспільства у Російській імперії (на прикладі південноукраїнських губерній 1861-1917 рр.) Капіталізм, якщо використовувати сухе визначення, є суспільно-економічною формацією, що базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від засобів виробництва як об’єктів власності, від економічної влади, процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності, формуючи процес капіталістичного відтворення [1, 182]. Звісно, сформулювати більш просте визначення можливо двома словами: свобода та конкуренція. Однак чи стосується капіталізм суто економічних відносин? Не прагнучи заглиблюватись у політологічні та політекономічні аспекти, варто констатувати: капіталізм є реалізацією особливого світосприйняття, що протиставляє пасивності та патерналізму - активність та самостійність.

М. Вебер у праці 1905 р. «Протестантська етика і дух капіталізму» слушно зазначав, що першим супротивником, з яким довелося зіткнутися «духові» капіталізму і який являв собою певний стиль життя, нормативно зумовлений і виступаючий в «етичному» вигляді, був тип сприйняття і поведінки, який може бути названий традиціоналізмом [2]. Саме у контексті вищезазначеного важливою для дослідника є зміна суспільно-економічних відносин у Російській імперії за часів реформ другої половини XIX ст. та подальшого її розвитку як капіталістичної держави з «гальмом» у вигляді пережитків абсолютної монархії, казенної церкви, общинної психології (транслятори традиціоналізму).

Станом на середину XIX ст. Росія являла собою відсталу у соціально-економічному (не кажучи про політичний) плані державу. Реформаційні процеси після 1861 р. принесли позитивні зміни: цензурні послаблення, автономія університетів, деяка свобода підприємництва та покращення інвестиційного клімату, судочинства, місцевого самоврядування. Загалом, Росія перейшла від стану «феодального консерватизму» до «буржуазної ери» [3, 378]. Дослідник історії України А. Каппелер прямо визначає індустріалізацію як найважливіший компонент модернізації Російської імперії, що для історії України мало велике значення, зважаючи на концентрацію сучасної промисловості саме на Півдні України [4, 111].

Цей регіон представляв чудову ілюстрацію змін у соціально-економічній структурі Росії. На початку ХХ ст. сформувався Херсонсько-Катеринославський район українського машинобудування (8,5% загально - російського виробництва). Великим підприємством, що випускало сільськогосподарські машини, був завод Грієвза в Бердянську. Заводи Олександрівська, Одеси, Херсона, Миколаєва, Єлизаветграда відігравали важливу роль у виробництві сільськогосподарських машин, а також апаратів, насосів для цукрової, винокурної, лісопильної та інших галузей промисловості [5, 18].

Також варто не забувати і того, що Південна Україна відігравала неабияку роль у формуванні українського товарного ринку, а на її морські порти переорієнтовувалися товаропотоки Лівобережжя та Правобережжя, що сприяло перетворенню українських земель на об’єднаний господарський організм. Розширення ж контактів із закордонням послаблювало російський економічний вплив на регіон [6, 91-92]. Відкриття комерційного порту (1862 р.), залізниці (1873 р.) та біржі (1886 р.) у Миколаєві значно вплинуло на