Читать статья по истории: "Початок будівництва Великої Сибірської залізниці та міжнародна ситуація на Далекому Сході (1891–1894 рр.)" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

434]. Однією з найскладніших була проблема фінансування. Бюджетні можливості країни на початку 1890-х рр. були недостатніми. Думку про передачу підприємства французькій компанії було відкинуто, виходячи з його державної ваги. Втім, це не означало відмови від використання іноземних капіталів взагалі. С. Вітте запропонував використовувати кредитні білети на суму 92,7 млн. руб., які були передані казначейством Державному банку на сплату боргу воєнних років і підлягали знищенню. Останні 60 млн. руб., необхідні для спорудження ділянок першої черги, він пропонував отримати поступово, впродовж 8 років з бюджетних надходжень і шляхом позик. Його маневр по суті був прихованою позикою, здійснюваною не без розрахунку на фінансову підтримку Франції [6, 180-181].

Пропозиції міністра фінансів були схвалені урядом і набули характеру офіційного плану. 14 січня 1893 р. вийшов рескрипт про призначення головою Комітету Сибірської залізниці спадкоємця престолу - великого князя Миколи Олександровича. Крім Комітету, було запроваджено й спеціальний орган - Управління зі спорудження Сибірської залізниці. С. Вітте офіційно не очолював ні комітет, ні управління, але фактично зосередив керівництво справою у своїх руках. Він не лише асигнував кошти, але й, добираючи кадри, сформував групу здібних залізничних інженерів, знаходив заповзятливих підрядчиків, уважно стежив за ходом будівництва, знаходив можливості його прискорення, контролював спорудження підсобних підприємств.

За всієї важливості будівництва Великої Сибірської залізниці з економічного й стратегічного поглядів, правлячі кола, звісно, не випускали з поля зору й зовнішньополітичний чинник. На початку 1893 р. С. Вітте, через видавця «Санкт-петербурзьких відомостей», кн. Е. Ухтомського, познайомився з доктором тибетської медицини й ділком П. Бадмаєвим. У лютому того ж року останній склав записку про становище й завдання Росії на азіатському Сході та просив міністра фінансів підтримати її перед імператором. Сенс авантюристських пропозицій цього «доктора» полягав у тому, щоб продовжити Сибірську залізницю від Байкалу не тільки до Владивостока, але й на південь - углиб Китаю, а потім, використовуючи особисті зв’язки й діяльність очолюваного ним приватного товариства, створити в провінції Ганьсу передумови для організації повстання тибетського, монгольського та китайського населення проти маньчжурської династії. Передбачалося, що, зі скиненням влади маньчжур, ці народи проситимуть «білого царя» прийняти їх у своє підданство.

Тому С. Вітте е супровідній доповіді від 5 березня 1893 р. писав, ніби П. Бадмаєв «висловлює вельми серйозні погляди», «нову думку в практичних питаннях політики», особливо злободенну, у зв’язку зі спорудженням Сибірського шляху [6, 242]. Він підозрював Європу в намірі нацькувати Китай на Росію для захоплення східної ділянки нової дороги й російської ділянки Примор’я. Якщо ж здійсниться цей «задум», то «Росія з берегів Тихого океану й висот Гімалаїв пануватиме не тільки в азіатських, але і в європейських справах». Певної уваги заслуговувало, на його думку, «питання про живильне коріння в китайські межі» [6, 244]. Щоправда захоплення проектом, що становив по суті аферу, швидко пройшло. Коли в тому ж 1893 р. П. Бадмаєв почав добиватися великої урядової позики на своє сумнівне



Интересная статья: Основы написания курсовой работы