Читать статья по английскому: "Структурна організація функціонально-семантичного поля тeмпоральності (на базі латинської мови)" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ТEМПОРАЛЬНОСТІ (НА БАЗІ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ) Панчишин Н.З., асистент кафедри класичної філології Львівський національний університет імені Івана Франка Анотація Стаття присвячена дослідженню функціонально-семантичного поля темпоральності в латинській мові. Аналізуються праці лінгвістів щодо поняття «поле». На основі проаналізованого матеріалу сформовано основні характеристики функціонально-семантичного поля. Також подається опис структури функціонально-семантичного поля темпоральності латинської мови.

Ключові слова: час, темпоральність, функціонально-семантичне поле, структура, ядро, периферія.

Статья посвящена исследованию функционально-семантического поля темпоральности в латинском языке. Анализируются труды лингвистов относительно понятия «поле». На основе проанализированного материала сформированы основные характеристики функционально-семантического поля. Также дается описание структуры функционально-семантического поля темпоральности латинского языка.

Ключевые слова: время, темпоральность, функционально-семантическое поле, структура, ядро, периферия.present article deals with the functional-semantic field of temporality in Latin. The works of linguists on the concept of “field” are analyzed. Based on the analyzed material are formed the main characteristics of the FSF. Also describes the FSF structure of temporality in Latin.words: time, temporality, functional-semantic field, structure, core, periphery. Вступ Постановка проблеми. Світ не можна уявити поза простором і часом. Простір і час є невід’ємним атрибутом об’єктивного світу. Свого часу Аристотель писав, що серед невідомого в природі, що нас оточує, найбільш невідомим є час, оскільки ніхто не знає, що таке час і як ним керувати. Численні спроби вивчення цієї категорії зумовлені тим, що саме час визначає сенс людського буття [2, с. 51].

Лінгвістичний час, який пронизує майже всі рівні мовної системи, в лінгвістиці позначають загальним терміном «темпоральність». Темпоральність - це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка, з одного боку, співвідноситься з об’єктивним (реальним) часом, з іншого - з відображенням часових характеристик і відношень дійсності у свідомості людей, тобто концептуальним і перцептивним часом. Модель темпоральності має вигляд спіралі, спроектованої на мовну площину. Ця спіраль є незамкнутою, вона охоплює всі рівні мови. Незамкнутість спіралі пов’язана з тим, що кількість засобів вираження темпоральності в мові є невичерпною й на зовнішньому витку спіралі знаходяться найбільш рухомі ділянки, що постійно поповнюються.

Якщо ж говорити про темпоральність у латинській мові, то варто за модель брати замкнену спіраль, оскільки ця мова на певному етапі припинила свій розвиток і має сталу кількість засобів вираження часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню часу в лінгвістиці присвячено багато робіт як вітчизняних (О.І. Смирницький, Л.С. Бархударов, Н.А. Слюсарева, Г.А. Воронцова та ін.), так і зарубіжних науковців (R. Quirk, J. Lyons, J. Leech, Ch. Fries, F. Palmer, O. Jespersen та ін.).

Найбільш плідною сферою досліджень категорії темпоральності в лінгвістиці є роботи в межах теорії функціонально-семантичних полів, яка успішно розроблялась у мовознавстві (В.Г. Адмоні, О.В. Бондарко, О.В. Гулига, М.М. Гухман, Є.Й. Шендельс та ін.). Ці роботи можна поділити на дві великі групи за підходом до вивчення матеріалу: синхронні й