Читать статья по английскому: "Проблема полісемії в українській термінології гомеопатії" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

ПРОБЛЕМА ПОЛІСЕМІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГОМЕОПАТІЇ Луковенко Т.О. Донбаський державний педагогічний університет Анотація Стаття продовжує цикл публікацій автора, присвячених вивченню української гомеопатичної термінології. У пропонованій праці проаналізовано специфіку функціювання явища полісемії у межах досліджуваної терміносистеми, розглянуто основні різновиди багатозначних термінологічних одиниць гомеопатичної галузі.

Ключові слова: термін, терміноодиниця, термінологія, термінологічна лексика, полісемія. Вступ Актуальність дослідження. Проблема полісемії в сучасній українській терміносистемі загалом, й гомеопатичній термінології зокрема, постає вкрай важливою, бо пов’язана з дефініціюванням наукових понять. Беззаперечним є той факт, що термінологію, на жаль, не оминають загальномовні процеси, й полісемію, притаманну загальновживаній лексиці, спостережено в усіх галузях науково-технічних знань.

Метою репрезентованого дослідження є аналіз функціювання полісемічних одиниць в українській гомеопатичній термінології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню функціювання полісемантичних слів присвячено наукові студії Р.А. Будагова, Н.В. Васильевої, В.П. Даниленко, М.С. Зарицького, Л.А. Лисиченко, Д.С. Лотте, Н.В. Подольської, В.М. Русанівського, О.О. Селіванової, Л.О. Симоненко, А.В. Суперанської, О.О. Тарасенка та інших вітчизняних та зарубіжних науковцій.

Багатозначність терміна в межах певної терміносистеми аналізували Л.Г. Боярова (музична термінологія) [1], З.Й. Куньч (риторична термінологія) [6], Н.В. Нікуліна (транспортна термінологія) [8], А.Ф. Соломахін (астрономічна термінологія) [12], Н.А. Цимбал (термінології органічної хімії) [211] та ін. Виклад основного матеріалу Термінології гомеопатії, як і термінологіям інших галузей знань, властиве семантичне явище полісемії, яке тою чи тою мірою репрезентує «основну властивість лексико-семантичної системи загальновживаної мови - нерегламентованість відповідності мовного знака і позначуваного, плану виразу і плану змісту» [11, с. 27]. Така нерегламентованість дозволяє передавати безмежну кількість ситуацій за допомогою граничної кількості знаків [11, с. 27]. Передумовою розвитку полісемічності постає рухомість структури лексичної одиниці, завдяки якій знак набуває нового змісту на основі подібності (метафори) чи суміжності (метонімії) з іншими поняттями [3, с. 65-66; 11, с. 27].

Явище полісемії розуміємо як «вияв мовної парадигматики й асиметричного дуалізму мовного знака, наявність в однієї лексеми або одиниці будь-якого мовного рівня кількох значень (лексико-семантичних варіантів), які певним чином пов’язані одне з одним» [10, с. 468].

Полісемантичне слово не є простою сукупністю номінативних одиниць, усі «значення в багатозначному слові перебувають у певних зв’язках і являють собою мікросистему з чіткою організацією складових частин» [7, с. 25]. Семантичну структуру багатозначного слова інколи кваліфікують як «польову структуру з чітко вираженим центром і близькою та далекою периферією» [4, с. 128]. В.В. Виноградов у багатозначному слові виділяє значення, що сприймається як основне (пряме номінативне), безпосередньо спрямоване на предмети, явища, дії, якості дійсності і відбиває їхнє суспільне розуміння, є опорою і суспільно