- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя »
Підписання Україною Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, що відбулось у травні минулого року, надає нашій країні реальну можливість удосконалення, а в деяких напрямах - реформування національного фармацевтичного сектору. Так, одним із ключових елементів реформи, на думку представників Держлікслужби України, є створення в Україні єдиного регуляторного органу у сфері обігу лікарських засобів, якому був би притаманний широкий спектр регуляторних функцій: від реєстрації до контролю в місцях реалізації та медичних установах. Як відомо, Всесвітня організація охорони здоров’я до основних елементів регулювання фармацевтичної галузі відносить цілий комплекс відносин, пов’язаних із ліцензуванням та інспектуванням виробництва та імпорту лікарських засобів для клінічних досліджень, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами; сертифікацією виробництва та імпорту лікарських засобів; системою державної реєстрації лікарських засобів; державним контролем якості лікарських засобів тощо.
Головною метою проведення вказаних реформ є забезпечення населення доступною та якісною фармацевтичною продукцією, при чому центром у сукупності правовідносин, пов’язаних з обігом лікарських засобів, повинна виступати людина, адже будь-яка група правовідносин у фармацевтичній сфері в кінцевому результаті спрямована на задоволення суб’єктивних прав людини у сфері охорони здоров’я. Враховуючи саме суб’єктний аспект вказаних правовідносин, вважаємо за доцільне уточнення та доповнення деяких теоретичних положень та юридичних конструкцій щодо визначення та змісту фармацевтичних правовідносин.
У сучасній фармацевтичній та правовій науці на даний час не приділяється достатньої уваги визначенню сутності фармацевтичних правовідносин, підставам їх виникнення, об’єктам та суб’єктному складу. Лише в окремих роботах (О. Алексєєв, В. Пашков, О. Печений) опосередковано присвячено увагу правовій характеристиці цього явища. Тому метою нашого дослідження стало обґрунтування визначення самого поняття фармацевтичних правовідносин, з’ясування їх складових елементів.
Як зазначає О.Ф. Скакун, правовідносини - це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами - носіями суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності - і забезпечуються державою.
Законодавчим базисом появи фармацевтичних правовідносин, у першу чергу, є Закон України «Про лікарські засоби», яким врегульовано правовідносини, пов’язані зі створенням, реєстрацією, контролем якості та реалізацією лікарських засобів. Окрім наведеного, законом також визначені права, обов’язки та повноваження тих чи інших суб’єктів таких відносин - підприємств, установ, організацій, громадян та органів виконавчої влади і посадових осіб. Окреслені законом напрями діяльності, безумовно, є складовим елементом фармацевтичної діяльності, але тільки елементом. Річ у тому, що законом не охоплені інші важливі напрями: підготовка фармацевтичних кадрів, фармацевтична опіка тощо. Тому доцільним вважається позиція деяких авторів щодо необхідності розробки закону «Про фармацевтичну діяльність». Однак метою нашої роботи є все ж таки визначення правової
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы