Читать статья по политологии: "Історичні підстави агресивної зовнішньополітичної стратегії Росії" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Історичні підстави агресивної зовнішньополітичної стратегії Росії Постановка проблеми. Під час свого офіційного візиту в Україну 15 лютого 2016 р. Прем’єр-міністр Турецької Республіки й головний розробник її зовнішньополітичної стратегії - Ахмед Давутоглу наголосив: «Нова концепція російської політики - продовження експансіонізму та агресивності. Ситуація, яка почалася з Абхазії, триває в Криму. Зараз є три країни, територіальну цілісність яких порушила Росія: Грузія, Україна і Сирія. Під загрозою перебуває територіальна цілісність Азербайджану - через Вірменію, допомогу якій надає Росія» [20]. Вже через півмісяця поновлення бойових дій між Вірменією й Азербайджаном у районі Нагірного Карабаху підтвердило сумний прогноз турецького прем’єра.

Але ближчим до з’ясування сутності проблеми російської агресивності був Президент України П. Порошенко, виступаючи на урочистому зібранні, присвяченому Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 27-й річниці виведення радянських військ з Афганістану. Він, зокрема, зазначив: «Імперія не змінилася, і доказом того є і анексія Криму, і агресія на Сході нашої держави, і бомбардування російськими винищувачами мирних кварталів в Сирії. І лише уявімо собі, якби ми рішуче не порвали з Росією в 1991 році, хіба сьогодні наші діти не мусили б виконувати так званий «інтернаціональний обов’язок» в Сирії та інших країнах Близького Сходу чи десь ще? Бо нема на карті світу такої точки, яка була би недосяжною для хворобливих геополітичних російських амбіцій. Імперська манія величі - дуже небезпечний діагноз» [2].

Дійсно, парадигма розвитку російського державотворення - беззастережне успадкування східних деспотичних владних ідеологем, принципів та стилю ведення внутрішніх і зовнішніх справ, бачення своєї месіанської геополітичної ролі виявилася надзвичайно стійкою. Навіть після закономірного розпаду радянської наддержави, знесиленої участю в холодній війні й знеславленої поразкою в Афганістану, питання про переосмислення імперської спадщини, історичну відповідальність і необхідність цивілізованого оновлення відносин із найближчими сусідами у Кремлі навіть не виникало. Все це обумовлює актуальність з’ясування міжнародно-історичних підстав сучасної агресивної зовнішньополітичної стратегії Росії щодо України, Грузії, Молдови та інших незалежних держав на пострадянських теренах.

Мета статті - з’ясувати сутнісні причини, підстави й наслідки експансіоністської зовнішньополітичної стратегії Великого князівства й Царства Московського, що стали одним із наріжних каменів «гібридної війни» Кремля проти Української держави задля утримання її в російській геополітичній орбіті та недопущення успішної реалізації євроінтеграційного і євроатлантичного курсу незалежної України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Оскільки за радянської доби зазначена проблематика була вкрай заідеологізованою й зазнала чималих фальсифікацій, цілком успадкованих (і навіть «примножених» з приходом до влади В. Путіна) сучасною російською політичною й історичною наукою, автор у низці публікацій розглянув витоки й особливості збройної агресії Кремля проти України після перемоги в ній Революції гідності [3; 4; 5]. Але міжнародно-історичні витоки

Похожие работы