Читать статья по политологии: "Ґенеза концепції тоталітаризму" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Важко відразу дати визначення поняття тоталітаризм. Воно багатоваріантне, піддатливе для різних маніпуляцій та демагогічних надуживань. Чимало народів мають досвід тоталітаризму, коли фанатизм, грубість, жорстокість і пиха однієї особи прирікає життя чоловіків і жінок на безкінечний відчай, терпіння, страх і деструкцію. Без означення цього явища, розуміння його природи ми (тепер уже самі) створюємо небезпеку його повторення. Метою цього дослідження є з’ясування ґенези концепції тоталітаризму в світовій науковій думці.

Поняття тоталітаризм вперше вжив Дж. Джентилє (1875-1944) - італійський філософ, засновник теорії «актуального ідеалізму», теоретик італійського фашизму, 1934 р. у праці «Походження й доктрина фашизму» («Origini e doktrina del fascismo») (1929). За століття до нього французький соціолог А. де Токвіль (18051859) шукав пояснень природи тоталітаризму, пишучи 1831 р.: «Гадаю, що рід утисків, які загрожують демократичним народам, не будуть мати нічого спільного з тим, що було раніше.... Я не можу підібрати слово, яке б точно виразило природу цього гніту: як я сам розумію поняття «деспотизм» і «тиранія» уже нічого не пояснюють. Це нове явище, тому його потрібно хоча б ідентифікувати, якщо ми не можемо його назвати».

Від часу виникнення поняття тоталітаризм, сформувалися два напрями пояснення його генези. Частина теоретиків - К. Поппер, Дж. Хейз, С. Нойманн, Р. Ніс- бет - шукають витоки тоталітаризму в стародавній політичній думці. Натомість більшість вважає, що тоталітаризм є явищем ХХ ст., а отже, пояснення йому слід шукати в межах сучасної термінології (Дж. Сарторі, Г. Арендт, З. Бжезинський, Ц. Фрідріх, K. Лоувен- штайн, E. Канетті та ін.).

К. Лоувенштайн зокрема писав: «Ми не можемо вживати жодних старих окреслень автократії як тоталітарних, концепція держави - суспільства рідко вживалась у світській термінології, а влада й піддані так глибоко вжилися в традицію, що не вимагали ані ідеологічного обґрунтування, ані примусу». І все ж не слід нехтувати аргументами класичної політичної думки. Те, що нині ми називаємо «стабільністю влади» (і, що пов’язуємо із сучасним описом тоталітаризму), з’явилося ще в Платона як роздуми над умовами для забезпечення стабільності влади. Він вважав, що для цього необхідний: а) стислий класовий поділ, що означає ізоляцію влади, до якої належать пастори та пастирські пси, від людського стада; б) ототожнення долі держави з долею панівного класу; підпорядкування всіх винятково його інтересам та його єдності; цю єдність забезпечують суворі правила виховання й освіти панівного керівного класу, а також суворий контроль та усуспільнення інтересів його членів.

З цих основних елементів виснуємо похідні: в) клас, що здійснює управління, має монополію на військову освіту, право носіння зброї й право всебічної освіти; клас, що управляє, не може здійснювати будь-якої економічної діяльності, йому категорично заборонено заробляти собі на життя; г) в лоні керівного класу здійснюється постійна й сувора цензура за будь-якою інтелектуальною активністю та постійна пропаганда, яка має на меті вироблення та єднання помислів; забороняється впровадження будь-яких інновацій у вихованні, законотворчості та релігії; д) самодостатність держави; держава повинна прагнути до економічної автократії; у протилежному разі керівний клас

Похожие работы