Читать статья по социологии: "Основні принципи формування політичної активності студентської молоді" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

помісної православної церкви: так 45 %, ні 55 %; спорудження пам'ятників видатним постатям України, борцям і подіям боротьби українців за незалежність: так 49 %, ні 51 %. Звідси стають зрозумілими оцінки студентами своїх можливостей забезпечення щастя у житті для себе і для своєї сім'ї, держави та самореалі- зації в майбутньому. З цим пов'язується почуття патріотизму українців, почуття гордості щодо досягнень України в міжнародній діяльності, а звідси і підвищення бажання пов'язати свою долю з батьківщиною [3,270].

Якщо розглядати це питання у загальному контексті державотворення, то політична активність молоді цілком обумовлена політичною кризою, дуже серйозною в житті України. Молодь у всі часи виступала своєрідним каталізатором суспільно політичної ситуації, саме вона найактивніше реагує на соціальні кризи, що складаються час від часу в кожній державі.

Звісно, участь студентів у мітингах має і зворотній бік. Порушується дисциплінарна матриця: лекції, семінари, заняття, а якщо така ситуація триває досить довго, повернути активістів до навчання дуже складно. Однак мітингувати це безумовне право молоді, тому застосовувати якісь репресивні мери до тих, хто не відвідує заняття через політичну активність майже неможливо. В якості механізмів впливу викладацький склад та керівництво навчального закладу можуть застосовувати лише вмовляння, що виявлення політичної активності краще робити після занять.

За свідченням І. Добрянського, більшість з тих хто мітингував у 2005 році студентів не можуть назвати ні однієї відмінності в програмах В. Януковича і В. Ющенка. Але рушійною силою їхніх дій є фальсифікація результатів голосування. Адже знехтуване право кожного зробити власний вибір. Молодь виказує протест проти свавілля місцевої влади. Статистичні дані свідчать, що взагалі то активно цікавляться політикою лише 5 10% населення. Навіть у розвинених європейських країнах кожен десятий не може назвати прізвище колишнього президента [4].

В сучасному світі політична освіта здійснюється за різноманітними моделями. Для нашого випадку особливий інтерес представляє дилемно контроверсивна модель, орієнтована на розвиток критичності, використання набутих знань для побудови прогностичних моделей майбутнього, залученість до процесу прийняття рішень на різних рівнях. Такий підхід пов'язаний з переходом на інноваційний тип навчання, пошук і розробку нових освітніх технологій, які сприяли б гуманістичній спрямованості політичної активності студентства. Все розмаїття освітніх технологій, які вже набули певного поширення і апробовані в навчальних закладах різних типів, можна умовно поділити на три групи: 1) технології участі, зорієнтовані на конструювання на основі життєвого досвіду моделей політичної поведінки; 2) когнітив- но розвивальні технології, зосереджені на формуванні когнітивного компоненту політичної культури; 3) репрезентативні, зорієнтовані на попереднє вивчення індивідуального досвіду і реалізацію індивідуального підходу при формуванні політичних уявлень, мотивації участі тощо. Вибір тих чи тих технологій здійснюється відповідно до завдань політичної освіти, основними з яких є: трансляція способів політичних взаємодій, відомих в світовій культурі з наголосом на традиційних для української політичної



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы