Читать сочинение по культурологии: "Міф міста Львова" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Міністерство освіти і науки

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет культури і мистецтв

Кафедра театрознавства і акторської майстерності Есе

на тему «Міф міста Львова» Виконала студентка

Групи КМК – 31

Крижевич Юля

Перевірила Рибчинська З.

міф стародавній львів культурний семіотика Львів, 2011

Згідно, літературної енциклопедії міфи найчастіше відносять до феноменів, що характеризують ранню культурну свідомість, як "оповіді, в яких в образній формі отримали відображення примітивні уявлення стародавніх народів". "Зазвичай маються на увазі сказання про богів, духів, обожнених або пов'язаних з богами своїм походженням героїв, про першопредка (...)". Застосування поняття "міф" та його похідних до опису феноменів сучасного мислення здійснюється не цілком чітко н носить іноді метафоричний характер. Наприклад, говорять "міф", маючи на увазі "вигадка". Іноді про міф говорять у зв'язку з процедурою зведення смислів аналізованого тексту до архетипних прообразів. У ряді випадків, однак, згадують про "міфи XX століття" або більш раннього часу в прямому сенсі, вважаючи тим самим можливість міфотворчості в суспільній свідомості Нового і Новітнього часу.

Власне, культурний міф міста, може розумітися як «система уявлень, що задають смисловий простір, в якому відбувається інтерпретація усіх складових історії міста, його архітектурного середовища та культурних традицій» або у ширшому розумінні цього означення - як такий собі узагальнений образ міста. Причому, міф цей (як конструкт міфології) є набагато більш конкретно-описовим, ніж власне історія міста.

Міф поєднує в собі історичні відомості (діахронічний аспект) і пояснення цього, а іноді і майбутнього (синхронічний аспект). На зорі містобудування культурний міф міста відтворював картину світу в образі міста.

В історії громадськості Львова міфотворчість виступає у ролі першої синкретичної форми свідомості просторово-часових властивостей навколишнього середовища людини, і одночасно - способом освоєння іншої форми цієї ж дійсності, інформаційних процесів, спираючись на які можна реконструювати досвід. На відміну від науки з її просторово-часової формою організації досвіду, де міфологія виключно «навантажена» аксіологічними нашаруваннями, завдяки яким стає буття набуває для суб'єкта всю повноту ясності та визначеності.

Тому, у культурному міфі сучасного Львова, як культурної столиці України, панують дві тенденції. З одного боку, пріоритет новизни і винятковості всього і вся, з іншого – прагнення зберегти безперечні культурні цінності. У результаті соціокультурний простір міста характеризується ущільненням смислової структури.

Звичайно, що Львів далеко не єдине з міст, що мають свою фольклорну та літературну історію (пор.: "міф Києва", "венеціанський міф", міфи Кракова, Парижа, і т.д.), хоча, може бути, він – найпроблемніший у цьому ряду, адже у сприйнятті східних українців випливає уявлення про Львів, як про місце локалізації сепаратизму, шовінізму, націоналізму та ксенофобії. Але, якщо ми застосовуємо у всіх цих випадках поняття "міф", то слід ясно усвідомлювати ознака, що дозволяє вважати схожими "міф міста", при всій відмінності їх реального змісту. На погляд Леві Строса, таким загальним для всіх

Похожие работы