площі чотирикутника А, але втрачає частину надлишку, що відповідає трикутнику С. Загальний прибуток виробника: (А-С). З допомогою цих розрахунків отримуємо чисті збитки від монопольної влади, які дорівнюють (В+С), тобто сягають суми площі трикутників В і С.
(B+C) – це чисті збитки від монопольної влади, які визначаються як різниця між потенційно можливими обсягом виробництва в галузі без монополії і реальним обсягом випуску монополіста.
В економічні теорії вони також мають назву : мертвий вантаж монополії (мертві витрати).
Трикутники B і C називають харбергеровськими трикутниками, оскільки вони пов’язані з іменем А. Харбергера – першого з економістів, який намагався визначити їх розміри, виходячи з позицій витрат усього суспільства.
Останнім часом проблема чистої монополії з точки зору оцінки її наслідків не є такою гострою, як вона виглядала раніше. На думку деяких економістів, монопольна влада, починаючи з 60-х років, зменшилась (Д. Хайман та інші).
Крім того, слід зауважити, що навіть чиста монополія повинна рахуватися з потенційною конкуренцією.
Фактично всі монополії можуть вважатися відкритими в довгостроковому періоді, тому що конкуренція виникнути в зв’язку з появою різного роду товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами
6.
Попит має більшу еластичність у довгостроковому періоді ніж у короткостроковому. Тому ціна, яка забезпечує максимізацію прибутку на довгостроковому інтервалі, може бути нижчою, ніж та, що максимізує прибуток на короткостроковому інтервалі.
Це є передумовою стратегії, яка отримала назву “лімітуюче ціноутворення”.
Лімітуюче ціноутворення - це таке ціноутворення, при якому фірма (відкрита монополія) встановлює ціну меншу за ту, яка б давала можливість отримувати короткострокову максимізацію прибутку.
Мета лімітуючого ціноутворення - зменшити ймовірність появи можливих конкурентів на ринку.
Лімітуюче ціноутворення найбільш привабливе для тієї монопольної фірми, яка має переваги за рівнем витрат, тобто її витрати надто низькі порівняно з іншими фірмами.
Цінова дискримінація - це форма ціноутворення, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно ви умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.
Умови цінової дискримінації:
· Фірма повинна мати сильну монопольну владу.
· Можливість перепродажу товару має бути виключена
· Потенційно сегментовані ринки мають відрізнятися за еластичністю попиту.
Механізм цінової дискримінації
Цінова дискримінація, що здійснюється монополією, на ринках І, II.
Q - обсяг випуску;
P - ціна;
D - крива попиту;
MC - граничні витрати;
MR - граничний доход.
Монополія максимізує прибуток, розширюючи обсяг випуску до рівня, де граничні витрати співпадають з граничним доходом (MC=MR1, MC=MR2).
Більш висока ціна встановлена на ринку II , де попит менш еластичний.
Якщо монополія встановлює різну ціну кожному покупцеві , це буде означати, що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін.
В економічній теорії цінова дискримінація має також назву:
Похожие работы
Тема: Україна в умовах Незалежності |
Предмет/Тип: История (Реферат) |
Тема: Україна в умовах десталінізації |
Предмет/Тип: История (Реферат) |
Тема: Фірма в умовах монополії |
Предмет/Тип: Микроэкономика (Поиск информации) |
Тема: Україна в умовах незалежності |
Предмет/Тип: История (Реферат) |
Тема: Пропозиція в умовах олігополії |
Предмет/Тип: Микроэкономика (Реферат) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы