Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Вогнищевий туберкульоз легень" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Вогнищевий туберкульоз легень відноситься до малих форм туберкульозу і може мати звязок з первинним туберкульозом, як еволютивний його (прогресивний) розвиток, так і з вторинним туберкульозом, який розвивається в інфікованому дорослому організмі. Частіше всього вогнищевий туберкульоз – це вторинний туберкульоз легень. Відносно етіопатогенезу цієї форми сухот існують різні точки зору. А.І.Струков та І.П.Соловйова і Doerr вважають, що підгрунтям для його розвитку є післяпервинні залишкові зміни в легенях. Ретельними патологоанатомічними дослідженнями доведено, що у верхівках дорослих людей, які загинули від причин, не повязаних із туберкульозом, практично в усіх без винятку випадках знаходять багатий «туберкульозний архів» із строкатою морфологічною картиною. Ці зміни є залишковими після первинного інфікування. Знаходяться вони завжди на верхівках і визначити променевими методами їх неможливо, оскільки цьому заважають кісткові елементи (ребра, ключиці, поперекові відростки хребта). До таких змін відносяться вогнище Симона (прізвище вченого, вперше їх описавшого) – це дрібні вогнища специфічного запалення, які обіймають декілька ацинусів. За своїм часом розвитку вони найстаріші, свідченням цього є вкраплення в них вапна. Дещо пізнішими специфічними утвореннями на верхівках бувають вогнища А___а-Пуля. Вони значно більші за попередні. Накінець, відомі фіброзовані вогнища казеозу, повязані із запаленими бронхами (ендобронхіти, на___бронхіти). Ці вогнища А.І.Абрикосов вважав результатом додаткового екзогенного інфікування. Ось ці три типи верхівкових післяпервинних утворень зазначені вище автори (А.І.Струков та інші) і вважали основою розвитку вогнищевого туберкульозу. Тобто, на їх думку ця форма туберкульозу є наслідком ендогенного прогресування.

За іншими авторами, вогнищевий туберкульоз розвивається внаслідок вторинного екзогенного інфікування уже раніше інфікованого організму. Як ми зязували раніше (патогенез туберкульозу, імунітет – реактивність), існуючий нестерильний імунітет після первинного інфікування запобігає розвитку великих форм туберкульозу, а веде до малих, однією із яких і є вогнищевий туберкульоз.

Базуючись на зазначених поглядах, вогнищевий туберкульоз завжди повязаний із первинним інфікуванням. В одних випадках це пролонгація первинного запалення в легенях, в інших – ендогенне загострення чи розвиток вогнищевого туберкульозу при вторинному інфікуванні на тлі існуючого імунітету після первинного інфікування.

Частота вогнищевого туберкульозу 20 років тому сягала 50-60%. Це мало пояснення, оскільки в ті роки все населення було охоплено масовими графічними обстеженнями, які і запрограмовані на виявлення саме малих форм захворювання легень будь-якого генезу. В даний час вогнищевий туберкульоз виявити у 20-25% і то частіше не за профілактичних обстежень, а при зверненні.

Патоморфологічно цей процес відноситься до обмеженого продуктивного туберкульозу. Патофізіологічно – це туберкульозний процес на тлі зниженої чутливості до мікобактерій туберкульозу і продуктів їхньої життєдіяльності. З погляду реактивності організму (імунітету) – на тлі її зниження.

Вогнищевий туберкульоз

Похожие работы