Читать реферат по литературе: "Марина Цвітаєва (Марина Цветаева)" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

червня 1921 році з Чехії повернувся І.Єренббург і привіз листа від Сергія, що він живе у Празі, там він навчається у Празькому університеті. Марина вирішила поїхати до нього. Уже наступний рік вони з донькою опинилися в Берліні, в якому на той час було багато російських емігрантів. Через місяць, вона побачилась з чоловіком який приїхав з Праги.

Після Берліна вона їде до Чехії, де прожила з Сергієм тир роки. Там народився син Георгій. Про цю країну Марина завжди згадує з теплотою, хоч жили вони у бідності. В Чехії Марина завершує поему-казку-притчу-трагедію-роман у віршах. Починає роботу над великими творами – це «Поема Гори», трагедія, «Тезій». Життя в Чехії було спокійне: але Марина почувала себе самотньою і вирішила поїхати у Францію.

1 листопада 1925 році Марина нарешті приїхала в Париж це посилилася з дітьми, поки Сергій закінчував навчання у Празі. В Франції Марина з Сергієм прожили тринадцять з половиною років. Вона стала признаною поетесою, в парижських клубах влаштовує літературні вечори.

Находячись в еміграції Марина писала про Росію, вона дуже хотіла повернутися на Батьківщину, але так і не наважилась. Тому вона вирішили стати активним діячем, виникавша серед емігрантів організація «Союз повернення та Батьківщину».

Першою в СРСР в 1937 році поїхала донька Аріадна, а потім Сергій. Марина з сином залишилася в Парижі.

12 липня 1939 році Марина повертається в СРСР. Сім’я вирішує жити в Болшеве. В серпні заарештовують доньку, а в жовтні чоловіка. Марина дуже любила Сергія, який дуже хотів повернутися на Батьківщину, за що був дуже жорстоко покараний. Марина більше ніколи його не побачила. В офіційних документах зазначено дату його смерті 1941 рік.

Велика Вітчизняна війна застала її за переводом Ф.Гарсіа Ларки. Тепер робота припинилася, бо вона боялася за сина. Тому в серпні 1941 році вони поїхали в місто Єлабугу на Каме. Як розказувала господарка будинку, де Марина залишилася з сином, її прикормлювала жінка місцевого міліціонера, якій вона помагала стірати. Останньою надією залишилася робота в Чістополе. Там скоро повинна була відкритися столова, і Марина написала заяву з проханням взяти її на роботу посудомийки.

На цій заяві стоїть дата 26 серпня 1941 року. А 31 серпня вона наклала на себе руки. Через три роки на війні помер її син Георгій.

Така страшна доля випала Марині, одній з прекрасних поетес Росії. Вона не збиралася помирати рано і завжди говорила: «Меня хватит на 150 миллионов жизней». Однаково її не пройшлося дожити одного життя.



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы