Читать реферат по истории: "Життєвий шлях Сталіна" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

абсо­лютної влади в партії і державі. З 1929 С. припинив неп і розпочав новий штурм, маючи на меті побу­дову екон. фундаменту під рад. соціалістичним ре­жимом. За короткі строки шляхом прискореної індустріалізації та примусової колективізації с. г. в СРСР була створена командна економіка, яка в своїх основних рисах збереглася до кінця 1980-х. «Соціалістичні перетворення» здійснювалися част­ково за рахунок ентузіазму населення, а здебіль­шого - методами терору. Використовувалися най­різноманітніші методи тиску - обкладання високи­ми податками, залякування (тавро саботажника, шкідника, троцькиста, правоухильника, примирен­ця тощо), «розкуркулення», терор голодом, масові репресії, депортації. Система цих заходів відома як сталінізм. Жертвами репресій стали десятки мільйонів громадян. З 2-ї пол. 1930-х ресурси ко­мандної економіки почали спрямовуватися на підго­товку масштабної війни у Європі. У серпні 1939 С. досяг порозуміння з нацистською Німеччиною і просунув кордони СРСР на зх. Напад А. Гітлера 22.6.1941 на Радянський Союз став для С. несподі­ванкою. Після невдалих спроб порозумітися з Гітлером С. лібералізував внутр. політику і спрямував зусилля держ. партії та народів СРСР на відсіч аг­ресора. 1941-45 воєнні дії проводилися С. та його полководцями, особливо Г. Жуковим, без наймен­шої турботи за життя солдатів. Внаслідок цього польові втрати Радянської армії виявилися на по­рядок більшими, ніж втрати Вермахту. Під час війни С. виявив блискучий організаторський талант на посадах голови Державного комітету оборони, Вер­ховного головнокомандувача і Наркома оборони. Ресурси велетенської країни використовувалися на формування поповнень для діючої армії та оснащен­ня їх найсучаснішими видами зброї. Незважаючи на великі втрати, стратегічна ініціатива у війні 1942 перейшла до Червоної армії. У спілкуванні з союз­никами по антигітлерівській коаліції С проводив жорстку лінію, змушуючи їх поступатися у стратегічних питаннях і погоджуватися на толерування своїх украй антигуманних дій (примусове повер­нення в СРСР рад. громадян, які опинилися на те­риторії, контрольованій союзниками, депортація мільйонів німців, поляків та ін. народів з територій, які відходили до СРСР, українців з територій, які підпадали під владу Польщі, Чехо-Словаччини тощо). Змирилися союзники і з жорстокими ме­тодами радянізації країн, які потрапили у сферу впливу Радянського Союзу. В останній період війни С. приділив виняткову увагу розвитку ра­кетно-ядерного потенціалу СРСР і переоснащен­ню армії новітніми видами зброї. Здійснювана ним агресивна зовн. політика спричинилася до «холод­ної війни» і гонки озброєнь. Терористичні методи управління відновилися і застосовувалися аж до смерті С

Серед істориків триває дискусія, чи політика С. щодо України мала специфічний, відмінний від його ставлення до інших рад. республік характер. Біль­шість дослідників сходяться на тому, що його укр. політика не мала такого характеру. Разом з тим, до України С. (як перед ним і Ленін) ставився з підви­щеною увагою, оскільки вона за людськими ресур­сами і екон. потенціалом перевищувала інші нерос. республіки, разом узяті. Укр. сепаратизм у будь-якій формі, включаючи націонал-комунізм, загро­жував підвалинам тоталітарного режиму. Проте у 1920-х С погодився на далекосяжні поступки