Читать реферат по истории: "Ідея збалансованого (сталого) розвитку як чинник консолідації українського суспільства" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Ідея збалансованого (сталого) розвитку як чинник консолідації українського суспільства

В умовах світу, що глобалізується, для багатьох національних держав виникають дві можливості розвитку: інтегруватися до більш розвиненої цивілізації (у сенсі С. Гантінгтона) і стати часткою панівної у цій цивілізації культури чи відстоювати свою національну ідентичність, орієнтуючись на необхідність збереження культурного різноманіття і прагнучи синергетичної, взаємозбагачувальної взаємодії різних культур на демократичних засадах. В останньому випадку вагомим чинником соціоекономічного і культурного розвитку будь-якої країни є її здатність до консолідації. Проблема консолідації є актуальною і для України, особливо з огляду на події кінця 2004 р., коли,  внаслідок загострення виборчої боротьби за президентське крісло, виникли ідеї сепаратизму та поділу України на Схід і Захід.  

Історичний досвід засвідчує, що факторами національної консолідації можуть бути етнічні, релігійні, культурні, расові, територіальні та  експансіоністські фактори або ж їх поєднання у найрізноманітніших модифікаціях. Для консолідації необхідно, щоб суспільство мало спільну мету, задля досягнення якої йому потрібно мобілізувати свої зусилля. Як правило, такою метою виступав захист від загрози (воєнна загроза, загроза суверенітету, катастрофи, масові руйнування). Це негативні фактори консолідації суспільства, пов’язані із зовнішнім тиском на суспільство екстраординарних чинників, що викликають негативні зміни у житті суспільства і, врешті-решт, можуть привести до дезорганізації суспільного життя.

В умовах нормального еволюційного розвитку суспільства визначальними є позитивні фактори консолідації, пов’язані з внутрішніми мотивами суспільства досягти певної суспільної мети. Позитивними чинниками консолідації суспільства є намагання досягти спільних ідеалів, побудова демократичного суспільства, національно-визвольна боротьба, довіра. У цьому випадку визначальною стає самоорганізація суспільства, коли людей об’єднує не чиясь зовнішня воля чи природні чинники, а вільний вибір власної історичної долі. Люди пов’язують свої сподівання з позитивними чинниками консолідації суспільства. Народ єднають спільні тріумфи у минулому, спільна воля в сучасному й спільні проекти на майбутнє.

Для країн, що не належать до розвинутих, необхідна така стратегія розвитку, що спирається на власні ресурси і слідує курсом модернізації, заснованому на свідомій, цілеспрямованій адаптації найпередовіших науково-технічних досягнень до традиційних для суспільства соціокультурних реалій, до національних традицій. Про те, що це можливо, свідчать дані експертів ООН, які дослідили 192 країни і визначили, що економічне зростання на сучасному етапі обумовлюється: наявністю капіталу – на 16%, природними ресурсами – на 24% і соціальним потенціалом – на 64%. Тобто, єдиним підґрунтям можливого підйому країни є її людський капітал. Стосовно України ще в 1938 р. Юрій Липа писав: „Призначення України є тільки  в ній самій, її доля є в її людях та в її моральних та матеріальних засобах. Немає ніяких так званих об’єктивних перепон до вивищення й утвердження наново великого народу, що мав поразку”[1, 8].

Світ вступає у нову

Похожие работы