Читать реферат по основам права: "Правове регулювання податкового обліку в Україні" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Основні положення статті 5 Закону України „Про систему оподаткування” також повинні деталізуватися й щодо ведення спеціальних реєстрів обліку платників податків і зборів. Так, реєстр фізичних осіб-платників податків та реєстр підприємств і організацій як платників податків ведеться в загальному порядку й охоплює основні положення, що виокремлюють осіб, яким притаманний податковий обов’язок. Ці положення можуть деталізуватися в більш специфічних реєстрах, що виокремлюють уже особливих платни­ків податків. Такий механізм закріплено чинним законодавством відносно обліку платни­ків податку на додану вартість. В Україні існує реєстр платника податку на додану вартість. Він містить систематизовану інформацію про тих осіб, які згідно з Законом Украї­ни „Про податок на додану вартість” та Указом Президента України від 7 серпня 1998 року „Про деякі зміни в оподаткуванні” [1; 5] зобов’язані утримувати та вносити в бюджет податок, сплачуваний покупцями. Реєстр повинен забезпечити реалізацію певних цілей, які можна звести до наступних:

– забезпечення єдиних принципів класифікації платників податку на додану вартість і їх реєстрації в органах державної податкової служби;

– забезпечення органів державної податкової служби інформацією з реєстру для здійс­нення контролю за стягненням податку на додану вартість;

– надання відомостей, що містяться в реєстрі, іншим державним органам відповідно до діючого законодавства України [3, с. 142].

Як і при включенні до державного реєстру платників податків і інших обов’язкових платежів, платнику податку при включенні до реєстру платників податку на додану вар­тість надається індивідуальний номер, який зберігається за ним до моменту виключен­ня його з реєстру у зв’язку з виходом із складу платників податку на додану вартість.

Трохи інша, спрощена система обліку існує щодо платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Платники збору повинні зареєструватися в органах Пенсійного фонду: юридичні особи – за юридичною адресою, фізичні – за місцем постій­ного проживання. Облік платників в органах Пенсійного фонду здійснюється на основі інформаційного повідомлення, отриманого з органу державної реєстрації. Юридичні й фізичні особи-платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування не потре­бують окремого обліку та реєстрації, натомість в облікових реєстрах повинно бути вка­зано, що такі особи є платниками збору. Органи Пенсійного фонду створюють окрему облікову базу платників, що обрали спосіб оподаткування доходів за фіксованим та єдиним податком [3].

Друга складова облікових обов’язків платника податку охоплює сукупність дій, пов’язаних з аналізом змісту, складових об’єкта оподаткування і зводиться до врахування елементів доходів чи витрат. Виникає питання: можливе закріплення якого-небудь загаль­ного формулювання подібної процедури чи більш зручним є шлях вичерпного переліку складових елементів доходів та витрат? Здається, що на сьогодні більш зручним зали­шаєть­ся шлях, обраний законодавцем – шлях вичерпних переліків. Мабуть, підстави для цього містяться і в самому визначенні об’єкта оподаткування, при якому ні українське, ні російське податкове

Похожие работы