Читать реферат по истории: "Диспозиція начал українознавчого дослідження" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Зворотній шлях спостерігається, проте, з тими ж наслідками, коли такий погляд на українознавство мусить зумовити внутрішню організацію "підрядних" наук. Тобто, коли висувається вимога можливості заміни українознавством інших наук "про Україну" та умова обов'язкового пошуку в інших науках-складниках українознавчого змісту чи й сутності.

Такі обставини методологічного характеру є руйнівними не лише для наук-складників українознавства, але й власне щодо українознавства. Неможливість застосування методів складання-розкладання (індуктивних чи аналітичних методик) полягає у тому, що кожна наука "про Україну", як правило, засновується на певному провідному засобі формування джерельної бази людини та її спроможностей.

Історик застосує методики розмислювання над історичними пам'ятками, природничник-натураліст використає методики накопичення емпіричного знання на основі відчуттєвих сприйняттів та спостереження, природничник-практик буде вимагати створення експериментальних умов дослідження природи та упорядкування саме такого типу (екпериментальним чином досягнутого) матеріалу, етнограф, етнолог, філософ чи мораліст будуть спиратися на власні засоби і форми утримання джерельних набутків. Звести частинами цю сукупність знань у ціле неможливо, оскільки щоразу кожна наука у власній еволюції має нові надходження.

Є сенс переосмислити саме визначення висхідної точки українознавчого дослідження чи визначити диспозицію українознавчої методології. Така вимога буде полягати в тому, що ми не мусимо застосовувати методи складання чи розкладання в українознавчому дослідженні чи орудувати властивостями предметів інших наук. Унікальність українознавства полягає в тому, що воно є не наукою "про Україну", не однією з наук "про Україну", а наукою України – українознавчої України. Предметом українознавчого дослідження постає осяг України у засобах її осязання, вихованої в українознавчих дослідженнях цілісної спроможності людини до цілісного сприйняття України. Вірогідно, що такий тип сприйняття не є вродженим, але є наслідком етнозосередженої освіченості та культурності. Відтак, ми ведемо мову про необхідність виховання та набуття людиною тієї сприйняттєвої спроможності, яка сформує "начала" українознавчої науки та дасть можливість осягати Україну не у частинах, а в безпосередній етнічній цілісності. Осяжність України мусить поставати у властивостях, щодо яких не йдеться в інших науках, відтак, формувати неподібну до інших наук науку України.

Побудуємо низку властивостей України як цілісного осягу, які б не розкладалися до належності до інших наук! Україна – осяг, терен України, український світ, мова України... прошу далі.

Ключові слова: Україна, диспозиція, начала українознавчого дослідження, українознавча методологія, осязання, наука України, осяг України у засобах її осязання, методи наук, українознавча Україна, етнозосереджена освіченість та культурність.

Похожие работы