Читать реферат по географии, экономической географии: "Язлівець – місто ренесансу" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Історичне місто – це просторове втілення часових нашарувань здобутків міської спільноти, різних етнічних громад у всій сукупності впливу різноманітних чинників. Долі міст різняться: одним – уславлення, іншим – забуття. Уславлені – постійно перед очима, забуті – у тіні. Натомість у забутих є те, що уможливило возвеличення інших. Пошуки і реконструкція забутого і вже, на жаль, назавжди втраченого зумовили язлівецькі студії.

Язлівцеві присвячено понад п’ятдесят публікацій, з яких виділяються дві найголовніші – «Язлівецькі пам’ятки» Садока Баронча та «Язлівецький замок» Богдана Гверкена. Незважаючи на число публікацій, ренесансовий феномен цього міста ще не описано як належить.

Досі не встановлено, коли виникло місто. На цьому вперше у ХІХ столітті зосереджує увагу С. Баронч – у 1820 році від міста до міста мандрував о. Мінас Пезешгянц Мехітарист і збирав відомості про вірмен, які видав у вірменописемній книзі «Подорож до Лехістану», опублікованій у Венеції у 1830 році. Тут на 129 сторінці міститься опис Язлівця: «...старовинне місто на Поділлі, особливо прославлене тим, що в ньому мешкали різні народи. У цьому місті вірмени піднялися так високо, що отримали від польського короля різноманітні вільності та права. Мали тоді свій власний суд, війта, суддів і навіть свого єпископа. У тих часах найзнаменитішими мешканцями міста були вірмени, які тут заклали фортецю і збудували багато будинків з вірменськими написами і криницями. Вірменська церква гарна і велична, збудована з каменю на узгір’ї на честь Богородиці, поруч із якою пливе мала річка. Тепер немає вірмен, деякі переїхали до Львова, інші до Кам’янця Подільського і Снятина. Старці розповідали нам, що за леґендою, вірмени з Кафи або Теодозії, залишивши село Вірмени над Смотричем, переїхали до Язлівця1. Згодом у своїй розвідці С. Баронч зробить примітку: «…мені говорили також, що вірмени приблизно у 1060 році, вийшовши з міста Ані, прибули на Поділля. Відпочиваючи в улоговині, оточеній трьома узгір’ями, яка була подібна до східних країв і надавалася для випасу отар овець, збудували там замок і заклали місто під назвою Ясло-Овець». З тексту привілею 1615 року можна робити висновок, що вірмени прибули до Язлівця наприкінці XVI століття2. Вірменський науковець В. Григорян вважає, що найімовірніше Язлівець виник у першій половині XIV століття3. З цією версією узгоджуються результати досліджень Б. Гверкена у замку.

Економічний розвиток міста зумовлювався зручним географічним розташуванням, а цьому сприяв торгівельний тракт «Вія Реґія», який сполучав Львів з Молдавією4. На високий економічний рівень впливали власники міста та даровані ярмаркові дні. З королівських привілеїв відомо, що тимчасовими власниками була родина Сенявців, з них Миколай, дідич нового і старого Язлівця, отримав 1519 року звільнення від чопового на два квартали і на ярмарок у день св. Катерини. Той самий Микола, вже галицький хорунжий, додав у 1523 році для свого міста у Червоногородському повіті поновлення давнього ярмарку на св. Магдалени5. У XVII столітті Язлівець стає серйозним торгівельним конкурентом Львова, тому львівські купці зверталися до польського короля з проханням, щоб він заборонив проведення язлівецьких ярмарків6. Зацікавлення торгівельним та

Похожие работы