Читать реферат по географии, экономической географии: "Історико-географічне джерелознавство" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Історико-географічне джерелознавство Загальні поняття про інформаційні джерела дає окрема наукова дисципліна "Джерелознавство". Найпростіше визначення джерелознавства таке: воно є науковою дисципліною, яка досліджує джерельну базу, представлену різними носіями інформації і розкриває шляхи її використання. Для цієї науки характерні дві основні проблеми: а) класифікація інформаційних джерел, які є об'єктом її дослідження; б) аспекти дослідження джерел.

Для наук, що вивчають свою історію, важливим є поділ джерел на дві групи: залишки і традиції (5, с.206), або в іншому варіанті - на безпосередні і опосередковані [там само, с.207]. До джерел-залишків належать матеріально-речові фрагменти минулих епох (наприклад, в історії книгодрукування джерелами-залишками можна вважати друкарські верстати, фарби, папір і результати поліграфічної діяльності - книги). Для вивчення історії розвитку певної науки, в т.ч. географії, джерела-залишки не мають істотного значення (хоч їх не слід повністю ігнорувати).

Головними джерелами у дослідженні історичного процесу розвитку географічної науки є джерела—традиції (джерела), тобто переважно писемні носії інформації, які фіксують географічні особливості певної території у певний час або характеризують теоретичні, методологічні чи метатеоретичні, фундаментальні чи прикладні аспекти розвитку географії у певну епоху. Коли такі джерела (книги, статті, рукописи, державні акти, карти і т.д.) поставити у часові ряди, проаналізувати тенденції та етапи розвитку наукової інформації, зосередженої в них, то в результаті отримаємо характеристику історичного процесу розвитку, структури, функціонування географічної науки в цілому чи її окремих складових частин.

В метатеорії джерелознавства визначається його компонентна структура - сукупність і взаємозв'язки його субдисциплін. Зокрема, називаються такі субдисципліни: евристика, палеографія, дипломатика, текстологія, історична критика, вивчення пам'яток матеріальної культури, археографія! [5]. Кожна з них має свій предмет дослідження і коло питань, які розв'язує.

Наприклад, евристика - це частина інформатики, яка займається розробленням пошукових систем, пошукового апарату, тобто оглядом, описом, каталогізацією, бібліографією (її ще називають джерелознавством у вузькому розумінні слова). У свою чергу, палеографія вивчає графічні особливості знакових систем, в т.ч. письма і друку пам'яток різних епох. Сюди належить, зокрема, палеографічне дослідження географічних карт. Дипломатика вивчає формуляри історичних письмових (знакових, образно-значкових) пам'яток. Формуляр - це перелік складових частин тексту писемної пам'ятки: початкового і кінцевого протоколів, клаузул, тобто форм висловлювань, що виражені періодами, реченнями, зворотами, фразеологічними одиницями [5, с.222-223].

Для дослідження історії географії особливе значення має такий підрозділ джерелознавства як текстологія, що займається дослідженням авторства джерела, часу і місця його створення, його (джерела) оригінальності, змісту, змін тощо. Важливою є також історична критика, що вивчає письмові джерела, в яких подаються оцінки інших джерел (наприклад, рецензії, критичні статті і т.д.), а також археографія, під якою розуміють галузь знання з підготовки

Похожие работы