Читать реферат по психологии: "Проблеми потенціального та актуального в здібностях" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Проблема співвідношення потенціального і актуального в розвитку здібностей (якій багато уваги присвятив Г. С. Костюк), на перший погляд, якщо судити по числу дискусій та публікацій, є однією з самих розроблених. Однак, враховуючи складність та глибину, її навряд чи можна вважати вичерпаною. Ця проблема дуже важлива і для теорії та методології, і для практики, її розв'язання допоможе вирішити багато інших проблем психології здібностей.

Діалектика категорій "потенціальне-актуальне" при їх аналізі виводить на інші парні категорії; "біологічне-соціальне", "вроджене-набуте", "генетичне (успадковане)-привнесене середовищем", "внутрішньо детерміноване-зовнішньо детерміноване". Ці категорії описують різні сторони понять "потенціальне" та "актуальне", виступають (принаймні частково) їх конкретними формами, хоча й не зводяться до останніх. Між цими парами існують певні взаємні відношення, які повинні стати предметом окремого аналізу.

Серед проблем, пов'язаних з потенціальним та актуальним, найбільш важливими є: в методологічному плані - проблема взаємопереходу цих феноменів, а також визначення відносної границі між ними; в теоретичному - визначення теоретичних меж розвитку здібностей; в практичному - проблема найефективнішої реалізації закладених в людині потенціальних можливостей.

Друга з названих проблем на протязі останнього століття була чи не найпривабливішою серед різних аспектів теоретичної та практичної психодіагностики. Власне, з неї почалося застосування тестів в психології. Але на практиці вдавалось визначити лише актуальний рівень розвитку здібностей, або, в кращому випадку, зону найближчого розвитку (найближчий потенціал). Часто діагностичні методики, покликані вимірювати здібності, визначали або обізнаність людей, або рівень деяких умінь.

Співвідношення між уміннями та актуальними здібностями також будується як співвідношення між актуальним та потенціальним. Фактично, здібність є потенціальним умінням. Чіткої грані між цими поняттями взагалі неможливо провести, бо засобом розвитку здібності завжди виступає формування відповідного уміння. Ця фундаментальна близькість є однією з причин труднощів діагностики саме здібностей "в чистому вигляді". На практиці це виражається в проблемі створення вільних від впливу культури тестів, що вдається зробити далеко не завжди.

Можливо ці труднощі носять фундаментальний характер, тобто виділити "в чистому вигляді" актуальні здібності, в яких не були б представлені уміння, неможливо в принципі. Проявом цих труднощів є відсутність чіткого визначення поняття "здібності", в якому воно було б відокремленим від уміння. Всілякі застереження в означенні, що здібності "не зводяться до умінь", не прояснюють суті, а дише підкреслюють фундаментальну близькість цих понять.

Ця близькість повинна зменшуватись по мірі переходу від "актуальних здібностей до потенціальних, але цей перехід збільшує практичні труднощі психодіагностики. Ми не маємо значних проблем у вимірюванні умінь, важче діагностуються актуальні здібності, ще складніше виявляються потенціальні можливості. Чим далі ми будемо просуватися до першопричин здібностей, тим менш точною буде не лише вимірювання, а

Похожие работы