принизливо називали то “наріччям” російської, то “зіпсованою польською”, то “сумішшю польських і російських слів”. Ці твердження намагалися навіть обґрунтувати як наукові.
Лінгвоцид через привілеї для панівної мови та її носіїв. Не знаючи російської, практично не можна було зробити кар’єру. У першій половині 80-х років було навіть запроваджено положення, за яким учителі російської мови одержували зарплату на 15% більшу, ніж учителі української мови, при цьому клас ділили на підгрупи.
Лінгвоцид через втручання у внутрішню структуру мови. Це був особливий винахід радянської системи: із мови свідомо усували самобутні, специфічні ознаки, деформації був підданий правопис, фонетика, граматика і особливо лексика. З української мови робили бліду, незграбну копію російської. Юрій Шевельов згадував: “Редакція журналу “Комуніст” розсилала списки слів на дві колонки: слова, яких не вживати, слова, яких уживати”. Деякі російськоукраїнські словники цього часу фактично є російськоросійськими, оскільки вони подають переклад російських слів на кальки російських слів. Святослав Караванський назвав ці словники “могильниками української лексики, що збиватимуть з пантелику не лише сучасників, а й прийдешні покоління”. Унаслідок такої мовної політики українська мова зводилася до примітивного газетного словника. Таких самих втручань зазанала й українська термінологія.
Лінгвоцид через приниження престижу мови. Протягом століть українську оголошували мовою “холопською”, “селянською”, згодом “колхозною”, одним словом, непрестижною. Цей стереотип формувався багатьма засобами і є надзвичайно стійким: комплекс меншовартості української мови не вдалося викорінити дотепер.
Лінгвоцид через боротьбу з друкованим словом. Забороняли видання українських книжок, часописів; в останнє десятиліття тенденцію скорочення українськомовних друкованих видань (книжок, газет, журналів) зумовлюють уже не законодавчі заборони, а економічні чинники.
Література
Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. Дрогобич, 1994. Конституція України. – К.,1996. Масенко Л. Мова і політика. К.,1999. Радчук В. Мова в Україні: стан, функції, перспективи // Мовознавство. 2002. № 2-3. Тараненко О.О. Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні // Мовознавство. – 2001. – № 4. Царук О. Українська мова серед інших слов’янських. Етнологічні та граматичні параметри. Дніпропетровськ, 1998.
Похожие работы
Тема: 1906 1944 г г. Песнь свою я посвятил народу, Жизнь свою народу отдаю! |
Предмет/Тип: Другое (Реферат) |
Тема: Державна влада |
Предмет/Тип: Другое (Курсовая работа (т)) |
Тема: Державна служба |
Предмет/Тип: Политология (Реферат) |
Тема: Державна зрада |
Предмет/Тип: Основы права (Реферат) |
Тема: Державна зрада |
Предмет/Тип: Авиация и космонавтика (Реферат) |
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы