Читать реферат по социологии: "Історичний поступ. Еволюція соціальних систем" Страница 1


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

РЕФЕРАТ На тему: Історичний поступ. Еволюція соціальних систем У вітчизняному суспільствознавстві узвичаєні два досить близькі тлумачення поступу (прогресу): філософський і соціологічний. У філософському розумінні прогрес (з лат. – рух уперед, успіх у починанні) – це одночасно тип і спрямованість розвитку від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. Вважається, що термін “розвиток” є вживаним як у контексті характеристики соціальної системи в цілому, так і особливих її елементів – сфер життєдіяльності, структурно-функційної організації суспільства тощо.

У соціологічному тлумаченні прогрес означає сходження до більш складних форм соціальної організації. Конкретніше – це рух суспільства певними сходинками: суспільно-економічними формаціями, стадіями чи фазами.

У світовій філософській і соціологічній думці теж немає єдиних поглядів на дану проблему, хоч розглядатися вона почалася ще з глибокої давнини. Зокрема, вже давньогрецькі мислителі стверджували, що зміни у суспільстві відбуваються у певному напрямі або порядку. Стосовно визначення самих напрямів, існували два протилежних погляди. Одні вважали, що зміни є циклічними, інші – лінійно спрямованими. У контексті першої точки зору історія поставала як процес поступового або прискореного повернення до початкової фази. Суспільний розвиток обмежувався рухом по замкнутому колу, вічним повторенням. В іншому ж випадку він тлумачився як послідовна зміна подій і станів цілеспрямованого характеру.

Своєрідною спробою синтезувати ці підходи є гегелівсько-марксистська концепція прогресу. Останній розглядається як повернена до початкового стану, але на більш високому рівні.

Методологічною основою такого підходу є закон подвійного заперечення, коли таке заперечення містить, разом з тим, збереження всього позитивного, набутого у попередньому русі. Тут соціальний поступ є не замкнутим циклом, а діалектичною спіраллю, яка утримує в собі водночас і подібне, і відмінне. Рух історії в марксизмі показаний як сходження по ступенях суспільно-економічних формацій (первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична). В їх основу покладено певний спосіб матеріального виробництва, який саме і утримує рушійні сили історичного прогресу: суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, які на соціогруповому рівні персоніфікуються класовими антагоністами. Формою переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої вважається соціальна революція. В основі останньої лежить класова боротьба. Вершиною історичного прогресу є комуністична формація. Отож, історичний процес постає як рух від первісного суспільства до комунізму через класово-антагоністичні формації, класову боротьбу і соціальні революції. Матеріальне ж виробництво є критерієм історичного прогресу (відповідність виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил) та його імманентною ціллю.

Серед сучасних зарубіжних соціологів досить поширеною є думка про локальний (регіональний) характер історичного поступу. Найповніше вона розглядається в концепції А. Тойнбі. Історія тут виглядає сукупністю автономних цивілізацій, кожна з яких народжується окремо, самостійно проходить певну стадію еволюції (росту, ускладнення і



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы