Читать реферат по эктеории: "Конкурентні переваги структурно слабких регіонів України" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Інституції Європейського Союзу у контексті регіональної політики говорять лише про проблемні регіони, однак виділяють при цьому слаборозвинені та структурно слабкі території. Кожна з цих груп потребує індивідуальних підходів до розв’язання основних проблем. Це можна пояснити принципами регіональної політики ЄС, один з яких – програмність: центр не просто фінансує регіон, а виділяє кошти на спеціально підготовлені програми (цільові точки), які мають вплив на розвиток всього регіону. Адже виділення коштів під загальну фразу “покращення-вдосконалення-підвищення” не дозволить досягнути конкретних результатів.

Слаборозвинені райони характеризуються як за кількісними, так і за якісними показниками. З одного боку, це величина ВВП на душу населення (не вище 75% від середнього по ЄС), а з іншого – це ті території, масштабність проблем яких виходить на національний чи глобальний рівень. Кордони виділених слаборозвинених територій встановлюються на 5 років. Інші категорії – кризові промислові райони, сільськогосподарські райони, міські території – характеризуються лише кількісними показниками, серед яких – високий рівень безробіття, загальне зниження зайнятості, території з високою часткою зайнятості в сільському господарстві тощо. Крім того, визначення критеріїв проблемних регіонів відбувається за принципом порівняння з загальними показниками по ЄС: наприклад, середній рівень безробіття має бути вищим (більше 110%), ніж по ЄС, частка залучених в сільське господарство в загальній зайнятості має бути принаймні вдвічі вищою, ніж по ЄС.Законодавче забезпечення розвитку територій в Україні

Українські законотворці, розробляючи проект Закону „Про стимулювання розвитку регіонів”[3], вирішили зупинитись лише на одній з характеристик регіонів – депресивності. Зважаючи на економічний стан як країни в цілому, так і її регіонів, це зрозуміло. Однак, відмовляючись від більшого спектру класифікаційних ознак, парламентарі мають шанси набити собі чергову „гулю”: застосувати одне і те ж мірило до різних за характеристиками регіонів означає закрити очі на їх засадничі відмінності.

У законопроекті депресивні регіони поділяються на: промислові райони (частка зайнятих у промисловості перевищує частку в сільському господарстві), сільські райони (частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості), міста обласного значення. Кожна з груп має особливі критерії, за якими визначається її депресивність. При цьому слід зазначити, що порогові значення критеріїв описані в законопроекті дуже розмито, а деякі критерії в українських умовах не можуть адекватно свідчити про стан речей. Йдеться зокрема про показник рівня безробіття, який не враховує масову трудову міграцію закордон, неформальну зайнятість та інші чинники.

За результатами щорічного моніторингу Кабінет Міністрів визначає територію, якій надається статус депресивної, встановлює термін дії

Похожие работы