Читать реферат по культурологии: "Зачіски стилю рококо" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

РЕФЕРАТ

на тему:

Після бароко настав час стилю рококо. У першій половині XVIII ст. тривало вдосконалення придворних поглядів на моду. Законодавцями у моді, як і раніше, залишалися Париж і королів­ський двір. Однак естетичний ідеал змінився. Порівняно з пере­вантаженістю та помпезністю зачісок бароко з'явилися деяка лег­кість, витонченість, граціозність рококо, але залишилася харак­терна для бароко театральність. Жінки й чоловіки нагадували ляльок, що не мають вікової межі. Надзвичайно модними стали напудрені перуки. Стиль рококо відображав смаки аристократів. Модним, зокрема, було все, пов'язане з морською стихією. Це не випадково, бо термін «рококо» (rососо) походить від слова «ра­ковина» (rocaille). Завиті у візерунки пасма, хвилі, буклі порів­нювали з обрисами мушлі, морськими хвилями; навіть викорис­тання пудри для зачісок нагадувало морську піну. З'явилися неймовірно складні зачіски, які виконували «куафери» — висо­кокваліфіковані майстри.

За часів Марії-Антуанетти в Парижі було засновано Академію перукарського мистецтва. Тоді у моді переважала висока зачіска на каркасі (до 70-80 см заввишки), яку називали «куафюра». Та­ку зачіску прикрашали мереживом, пір'ям, перлами, стрічками й іншими аксесуарами. Своє мистецтво в оформленні зачісок вияв­ляли справжні художники-перукарі (Легре, Леонар, Антуан, Даже та ін.) У Парижі куафер короля Людовика XV метр Легре створив Академію перукарського мистецтва, яка готувала спеціалістів-куаферів.

Рис. 3.11. Зачіска «мала пудрена»

Характеризуючи зачіски стилю рококо, слід зазначити, що на ранньому етапі його розвитку ще можна було іноді побачити зачіски типу «фонтанж». Вони дещо змінилися, стали зручнішими («фонтанж-комод»). їх, як і раніше, прикраша­ли наколками з мережива.

На зміну «фонтанжам» з'явилися зовсім нові форми — ком­пактні, з великою кількістю завитків, що нагадували мушлі в морських хвилях. Найчастіше волосся на потилиці зачісували гладенько догори в напрямку маківки. Зачіску посипали пудрою. Мабуть, саме тому її називали «мала пудрена» (рис. 3.11).

Як і в попередні часи, свою назву зачіска часто отримувала на честь жінки, яка її вигадала й перша почала носити. Так, фаворит­ка короля графиня Коссель до зачіски «мала пудрена» додала два локони, що спускалися з потилиці на плечі й груди, і зачіску ста­ли називати «мадам Коссель». Зачіска мала великий успіх і була відома у багатьох варіантах. Марія Лещинська додала до неї пе­ро та брошку, і зачіску вже почали називати «мадам Лещинська», або «полонез».

Пізніше, в 30-ті роки XVIII ст., з'явився новий силует за­чіски. Великі, Овальні, гладенькі, створені зі збитого волосся

Рис. 3.12. Зачіска з великими, овальними, гладенькими формами зі збитого волосся форми зачісували догори (рис. 3.12). Ці зачіски горизонтально прикрашали стрічками або буклями. В деяких випадках на поти­лиці додатково кріпили постижі, квіти, випускали з по­тилиці на груди одне або два пасма. Великі форми за­чісок створювали також за рахунок завивки волосся — «тапі». Крім квітів і постижів, подібні зачіски допов­нювали стрічками, пір'ям, брошками, посипали пуд­рою. З метою збереження конструкції складних об'єм­них зачісок використовува­ли спеціальні помади для волосся, яєчний білок, тва­ринний жир.

У деяких

Похожие работы