Читать реферат по социологии: "Сутність поняття «Соціально-культурна реабілітація молодих інвалідів»" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

І ця “частина роботи”, за словами авторів, - ніщо інше, як соціальна реабілітація, яку автори визначають як “цілісний безперервний динамічний процес розвитку особистості, що забезпечується відповідністю між наявним рівнем потреб і рівнем задоволення цих потреб і сприяє активній участі людини-інваліда в життєдіяльності суспільства”.

Слід зазначити, що ця дефініція майже повністю повторюється у визначенні І.Б. Іванової, яка розкриває сутність дещо іншого поняття - “соціально-психологічна реабілітація” (9). Це, фактично, може означати визнання тотожності в змістовому відношенні двох понять – “соціальна реабілітація” та “соціально-психологічна реабілітація”.

Тифлопедагог Є.П. Синьова, торкаючись питань реабілітації незрячих, визначає поняття “психологічна реабілітація” як психокорекція, формування “психологічної готовності до життя в умовах сліпоти” (20).

Це, за словами автора, є одним з напрямів реабілітації поряд з елементарною реабілітацією (поновлення і формування елементарних навичок самообслуговування, орієнтування в малому і великому просторі, організація спілкування в колективі, фізичний розвиток, оволодіння системою письма і читання за Брайлем, використання залишкового зору); професійною реабілітацією (професійна підготовка та працевлаштування); технічною реабілітацією (створення тифлотехнічних засобів та забезпечення ними сліпих); культурною реабілітацією (розвиток захоплень, естетичної творчості, підвищення загального культурного рівня).

На думку Є.П. Синьової, соціальна адаптація та інтеграція незрячих в суспільстві є кінцевою метою реабілітації, а головними принципами – диференційований підхід, комплексність та поетапність у провадженні реабілітаційних програм.

Такої ж позиції дотримується і Л.Г. Грачов. Він визначає реабілітацію як “процес, основними принципами організації та здійснення якого є ранній початок, поетапність проведення, комплексний характер програм медичного, педагогічного, психологічного, соціально-побутового та технічного напрямів” (6).

Концепція соціальної реабілітації Л.М. Силкіна досить суперечлива. Адже згідно із запропонованим автором визначенням, соціальна реабілітація являє собою одночасно і процес, і систему, хоча ці дві характеристики взаємовиключні.

До того ж, з дефініції Л.М. Силкіна випливає, що “реабілітація” і “соціальна реабілітація” – тотожні поняття: “Реабілітація – система наукової та практичної діяльності, яка спрямована на відновлення особистісного і соціального статусу інваліда шляхом впливу на особистість… із залученням медичних, психологічних, педагогічних, правових та інших засобів. Соціальна реабілітація – динамічний поетапний процес. На сучасному рівні пізнання можна говорити про неї як про єдину біо - соціальну систему” (19).

В цьому плані до позиції Л.М. Силкіна наближається позиція Є.Д. Агеєва, який, по-перше, визначає поняття “соціальна реабілітація” та “реабілітація” як тотожні, по-друге, як і попередній автор, поєднує взаємовиключні характеристики, що призводить до неадекватного висновку про те, що система реабілітації є процесом” (1).

Далі Є.Д. Агеєв підкреслює, що процес реабілітації має педагогічну сутність і для

Похожие работы