Читать реферат по психологии: "Сучасний учитель — який він?" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

на тему:

Сучасний учитель — який він? Щоб з'ясувати, на що переважно зорієнтовані студенти і молоді вчи­телі, будуючи власну, суб'єктивно прийняту модель особистості профе­сіонала, студентам педагогічних навчальних закладів було поставлено одне просте запитання: «Які, на ваш погляд, якості необхідні успішно працюючому вчителеві?» З'ясувалося, що відповіді, які подавалися у вільній формі, дуже різняться і за якісним, і за кількісним складом (від однієї-двох до двадцяти якостей). Досліджуючи ці індивідуальні про­фесійні ідеали (моделі успішно працюючого вчителя), можна отримати цікаву інформацію про установки і ціннісні орієнтації студентів, учи­телів, викладачів вищих навчальних закладів. Виявилося: що ширший зміст професійного ідеалу, що глибший за характером відображуваних явищ, то активніший студент (учитель) у власному саморозвиткові, то вища його активність у професійній підготовці та самовихованні. Але, на жаль, будь-яке опитування виявляє, що багато учасників педагогічного процесу вважають, що для успішної педагогічної діяльності досить лише трьох якостей: знання свого предмета, вимогливості та наполегливості у реалізації прийнятих рішень.

Проте чи так це? Чи досить наведених трьох якостей для успішної діяльності на педагогічній ниві? Що про це думають самі діти?

Учням трьох восьмих класів поставили два запитання: 1. Урок якого вчителя бажано було б пропустити і чому? 2. Урок якого вчителя кра­ще було б провести замість пропущеного і чому?

Із 106 опитуваних 96 висловили побажання, щоб було пропущено урок хімії, і 79 бажали, щоб замість нього був проведений урок фізики: «Кожен урок хімії псує настрій»; «На її уроках серце у мене стискаєть­ся — ось-ось мене викличе, нагримає на мене»; «Вчитель фізики зав­жди нас розуміє і ніколи не ображає»; «Навіть якщо урок не вивчив, знаєш, що вчитель фізики не принизить тебе перед іншими і не лаятиме, як інші»; «Ми відчуваємо, що вчитель фізики нас любить і не хоче засмучувати в'їдливими зауваженнями».

Здавалося, що тут нового? Всім відомо, що люди прагнуть уникати тих, хто ставиться до них без поваги. Однак це дослідження виявило одну дуже важливу обставину: з'ясувалося, що вчителька хімії отримала най­більшу кількість голосів як досвідчений фахівець, як найбільший інте­лектуальний авторитет. І водночас її не любили* боялися, а тому погано засвоювали її предмет. Хіба це не відповідь тим учителям і викладачам вищих навчальних закладів, котрі вважають, що потрібно тільки добре знати свій предмет, а все інше — вигадана проблема? Пригнічення при­родної потреби дітей в самоповазі, поділ класу на «гарних» та «поганих» за єдиним критерієм — успішністю навчання з предмета, рано чи пізно можуть зовсім вбити пізнавальні потреби дітей, їх навчальну активність.

Деякі вчителі, прочитавши ці рядки, можуть проаналізувати, як спра­цьовують у них механізми психологічного захисту: витиснення («теж мені, важка проблема, чи варто над нею ламати голову, і так все зрозумі­ло»), раціоналізація («як би там не казали, а вчитель у школі перед­усім для того, щоб давати знання»), проекція («ці учні самі нічого не вчать, тому і вчителів бояться»), інверсія («ну то й що, нехай бояться, краще працюватимуть»), агресія щодо джерела інформації або його знецінення («ці вчені в школі

Похожие работы